[personal profile] sposterig
Вчора був із рідними у Національному художньому музеї. Варто сходити кожному, хто любить мистецтво, Україну і яблука.
Виникли враження і думки.

Бурчання і ЦУ (так ніби хтось їх чита)
*
Українське мистецтво, як я бачу з експозиції музею, починається з 15-го сторіччя. А раніше що було? Ось приходить неосвічена в історії людина в музей, і бачить, що українська культура впала з неба у 15-ому чи 16-ому сторіччі одразу у вигляді першодрукованих книг. Нема в неї коренів, нема традиції. Але ж це нелогічно і неісторично, хіба ні? Хай небагато залишилося від нашого середньовіччя, але все ж таки є фрески і різьбляні камені з розкопаних храмів, є, думаю, якісь образи на ювелірних витворах Київської Русі, є, мабуть, мініатюри у літописах. Мені здається, важливо зробити першим зал саме середньовічного образотворчого мистецтва. Культура ж з чогось виросла, і ці корені треба хоча б стисло показати відвідувачам.

*

До 18-го сторіччя в експозиції показане і класичне професійне мистецтво, і народне-самодіяльне. Ось, наприклад, дві скульптури приблизно одного часу:



Який політ, яка краса! Та цей безіменний житомирський різьбяр самому Ель Греко фору дасть. А зате отой рум'яний панько в штанях має веселу вдачу, і хазяйновитий.

А після 18-го сторіччя народне мистецтво в експозиції вже не представлене. Високе мистецтво України було інкорпороване в імперську інфосферу, місцеві майстри виїжджали в Петербург і далі працювали вже в російському контексті аж до кінця 19-го сторіччя; народу їхня творчість, зрозуміло, була недоступна. Але народні таланти ж були, не могли не бути? Шевченко ж не єдиний генетичний вибрик природи? Думаю, що в 18-19 сторіччях існувала якась саморобна творчість - типу "Козака Мамая" козацьких часів і "Оленки з оленем" 20-го стріччя. Невже нічого не збереглося? Може, в старих церквах якісь ікони, може, на рушниках прабабусиних картини вишивані, може, гуцульскі орнаменти на дошках десь вирізьблені? Де воно, чому в експозиції не представлено? Хай нема в нас класичних українських художників імперського часу, але ж не пустеля тут була протягом двох сторічч? Треба цю лакуну заповнити. Хай простеньке, попсове, але живе народне мистецтво слід показати.

*

Питання на засипку ідентичність: хто вважається чи не вважається приналежним до українства? "Український" - це термін етнічний чи політичний? Якщо відповідь друга (а я саме її вважаю правильною), то в музеї потрібні зали мистецтва корінних національних меншин. Про українських росіян, румунів, поляків не впевнений: мені вважається, що їхня традиція, манера, стиль не суттєво відрізняється від української, зливається з нею - культури схожі. А ось українські євреї, кримські татари, цигани мають дуже своєрідні художні традиції, і заслуговують на окреме представлення в експозиції.

*

Правда, місця в музеї малувато. Скільки там всього залів - двадцять, двадцять п'ять? Хіба цього достатньо для тисячолітньої сорокамільйонної країни? Знаю, що в музея величезні запасники, та і змінні виставки українських авторів треба проводити (бо зараз під них відведено зовсім маленький зал). А через вузький провулок від музею стоїть квадратне совіцьке одоробло, якийсь колишній інститут, а зараз офісний центр. То Мінкульту треба його викупити і віддати під музей, а із сьогоднішньою будівлею з'єднати надземним критим переходом.


Просто мистецькі враження

Ось це - пелікан, якщо не впізнали :). Їх в музеї аж три.


Його малювати було дуже важливо з точки зору наставляння у вірі, бо пелікан, як відомо людям (17-го сторіччя :) ), розкльовує собі груди і власною кров'ю годує пташенят - і це є метафорою християнської самопожертви. І ані художнику, ані глядачам не спадало на думку піти на базар до чумаків та розпитати їх, як ті пелікани насправді виглядають? Бо вони тоді жили у гирлах рік, що впадають в Чорне море. Оце і є схоластика: не має значення, яка то вона - реальність; значення має те, що в книзі написане.

*

А це Шевченка представляють Брюлову, який його згодом викупить з рабства.



Паскуди, аж скаженію як згадаю, що людей продавали як скот, як речі. Нестерпно ненавиджу всю ту дворянську наволоч, хоч російську, хоч польську, хоч українську. І знову ж воно вилізає, пошесть, лозинські-пашинські, стріляти людей їм подавай, от же ж вража зла кров.

*

А ця картина називається якось типу "На майдані коло церкви революція іде".


Моя тринадцятирічна племінниця помітила, що люди на цьому мітингу - злиті розпливчасті тіні, а чітко і реалістично прописані пташки, квітка, метелик, гра дітей, годування матір'ю немовляти. З каламутного коловорота плинних ідей проступає те, що є вічним і насправді реальним.

*

А це Максимович, естет, декадент, вичваренець і геній, український Бердслей.


Вбив себе молодим, а так був би найєвропейськішим з українських мистців.

*

Все, лекцію закінчено. А тепер - дискотека!




Ну а що за танці без вина? "Офіціант, нам повторіть. І, чуєте, несіть зразу по дві!".



Бо нам не хтось,
а сам Христос
звелів пити
і життю радіти!



Date: 2017-01-07 10:21 am (UTC)
hors_bor: (Default)
From: [personal profile] hors_bor
До (може риторичного) питання: "Український" - це термін етнічний чи політичний?", є всі підстави стверджувати, що це термін етнічний також, і культурний, і світоглядний, бо якщо називати все що завгодно українським, то сам цей термін втрачає любий сенс.

P.S. Тааа... Христос був ще той п'яниця, і велів (я сам чув) :)

Profile

sposterig

May 2017

S M T W T F S
 123 456
78910 1112 13
14151617181920
2122 2324252627
28293031   

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jun. 23rd, 2017 08:46 am
Powered by Dreamwidth Studios