[personal profile] sposterig
Вчора був із рідними у Національному художньому музеї. Варто сходити кожному, хто любить мистецтво, Україну і яблука.
Виникли враження і думки.

Бурчання і ЦУ (так ніби хтось їх чита)
*
Українське мистецтво, як я бачу з експозиції музею, починається з 15-го сторіччя. А раніше що було? Ось приходить неосвічена в історії людина в музей, і бачить, що українська культура впала з неба у 15-ому чи 16-ому сторіччі одразу у вигляді першодрукованих книг. Нема в неї коренів, нема традиції. Але ж це нелогічно і неісторично, хіба ні? Хай небагато залишилося від нашого середньовіччя, але все ж таки є фрески і різьбляні камені з розкопаних храмів, є, думаю, якісь образи на ювелірних витворах Київської Русі, є, мабуть, мініатюри у літописах. Мені здається, важливо зробити першим зал саме середньовічного образотворчого мистецтва. Культура ж з чогось виросла, і ці корені треба хоча б стисло показати відвідувачам.

*

До 18-го сторіччя в експозиції показане і класичне професійне мистецтво, і народне-самодіяльне. Ось, наприклад, дві скульптури приблизно одного часу:



Який політ, яка краса! Та цей безіменний житомирський різьбяр самому Ель Греко фору дасть. А зате отой рум'яний панько в штанях має веселу вдачу, і хазяйновитий.

А після 18-го сторіччя народне мистецтво в експозиції вже не представлене. Високе мистецтво України було інкорпороване в імперську інфосферу, місцеві майстри виїжджали в Петербург і далі працювали вже в російському контексті аж до кінця 19-го сторіччя; народу їхня творчість, зрозуміло, була недоступна. Але народні таланти ж були, не могли не бути? Шевченко ж не єдиний генетичний вибрик природи? Думаю, що в 18-19 сторіччях існувала якась саморобна творчість - типу "Козака Мамая" козацьких часів і "Оленки з оленем" 20-го стріччя. Невже нічого не збереглося? Може, в старих церквах якісь ікони, може, на рушниках прабабусиних картини вишивані, може, гуцульскі орнаменти на дошках десь вирізьблені? Де воно, чому в експозиції не представлено? Хай нема в нас класичних українських художників імперського часу, але ж не пустеля тут була протягом двох сторічч? Треба цю лакуну заповнити. Хай простеньке, попсове, але живе народне мистецтво слід показати.

*

Питання на засипку ідентичність: хто вважається чи не вважається приналежним до українства? "Український" - це термін етнічний чи політичний? Якщо відповідь друга (а я саме її вважаю правильною), то в музеї потрібні зали мистецтва корінних національних меншин. Про українських росіян, румунів, поляків не впевнений: мені вважається, що їхня традиція, манера, стиль не суттєво відрізняється від української, зливається з нею - культури схожі. А ось українські євреї, кримські татари, цигани мають дуже своєрідні художні традиції, і заслуговують на окреме представлення в експозиції.

*

Правда, місця в музеї малувато. Скільки там всього залів - двадцять, двадцять п'ять? Хіба цього достатньо для тисячолітньої сорокамільйонної країни? Знаю, що в музея величезні запасники, та і змінні виставки українських авторів треба проводити (бо зараз під них відведено зовсім маленький зал). А через вузький провулок від музею стоїть квадратне совіцьке одоробло, якийсь колишній інститут, а зараз офісний центр. То Мінкульту треба його викупити і віддати під музей, а із сьогоднішньою будівлею з'єднати надземним критим переходом.


Просто мистецькі враження

Ось це - пелікан, якщо не впізнали :). Їх в музеї аж три.


Його малювати було дуже важливо з точки зору наставляння у вірі, бо пелікан, як відомо людям (17-го сторіччя :) ), розкльовує собі груди і власною кров'ю годує пташенят - і це є метафорою християнської самопожертви. І ані художнику, ані глядачам не спадало на думку піти на базар до чумаків та розпитати їх, як ті пелікани насправді виглядають? Бо вони тоді жили у гирлах рік, що впадають в Чорне море. Оце і є схоластика: не має значення, яка то вона - реальність; значення має те, що в книзі написане.

*

А це Шевченка представляють Брюлову, який його згодом викупить з рабства.



Паскуди, аж скаженію як згадаю, що людей продавали як скот, як речі. Нестерпно ненавиджу всю ту дворянську наволоч, хоч російську, хоч польську, хоч українську. І знову ж воно вилізає, пошесть, лозинські-пашинські, стріляти людей їм подавай, от же ж вража зла кров.

*

А ця картина називається якось типу "На майдані коло церкви революція іде".


Моя тринадцятирічна племінниця помітила, що люди на цьому мітингу - злиті розпливчасті тіні, а чітко і реалістично прописані пташки, квітка, метелик, гра дітей, годування матір'ю немовляти. З каламутного коловорота плинних ідей проступає те, що є вічним і насправді реальним.

*

А це Максимович, естет, декадент, вичваренець і геній, український Бердслей.


Вбив себе молодим, а так був би найєвропейськішим з українських мистців.

*

Все, лекцію закінчено. А тепер - дискотека!




Ну а що за танці без вина? "Офіціант, нам повторіть. І, чуєте, несіть зразу по дві!".



Бо нам не хтось,
а сам Христос
звелів пити
і життю радіти!



From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.

Profile

sposterig

May 2017

S M T W T F S
 123 456
78910 1112 13
14151617181920
2122 2324252627
28293031   

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jun. 24th, 2017 10:27 am
Powered by Dreamwidth Studios