[personal profile] sposterig
...і, перетнувши Буг, залишив місто. Повертатися до узбережжя Дніпровської затоки я не хотів , а мітив якнайшвидше дістатися справжнього моря; тому поїхав не на південь, а на південнний схід.
До Херсона долетів швидко по хорошому міжобласному шосе - воно було щойно відремонтоване і асфальт мені аж сяяв посмішкою у тридцять три зуби. Проїхав Херсон не по окружній, а через центральні вулиці і ще раз його оглядів: але зупинятись не став. Тут я пару разів бував в юності і жив по кілька днів, бо зустрічався з чудесною дівчиною з цього чудесного міста. Але незважаючи на це - чи саме через це - ідею жити в ньому навіть не розглядав: при загальній пристойності, не міг визначити жодної конкретної його принади чи переваги. Є і зелень, і вода, і південний ракушняк і платани, є і трохи пам'яток осьмнадцятого сторіччя - ну, така Одеса для скромних; але тоді вже треба обирати оригінал, а не копію, так же ж? І не морське воно зовсім, хоча і назва така понто-евксинська - Дніпро тут широченний, але повітря не солоне.

***
Тут я велику ріку перетнув і пішов за її потоком: дорога там пітляє між пісками, озерами, річищами і протоками, і приводить у Голу Пристань. Мене це місто зацікавило своїм розташуванням у плавнях і чудернацькою назвою, і ще одною особистою причиною, і тому в ньому я зупинився і прогулявся. І не пожалкував - враження виявилися не скажу приємними, але колоритними.
Це містечко стоїть на краю величезної дніпровської дельти, обличчям до ріки.

В'їхавши, я опинився на пристані, а від неї пройшовся прямим і зеленим головним бульваром

Банальність совіцької забудови місто компенсує - а може, навпаки, посилює? - ряснотою скульптур і пам'ятників.
Є пам'ятники ідеологічні, є і ідіотичні:
- сталінським трударям:

- і імперським воякам:

Тому другому (герою ВОВ) саме здійснював ритуал поклоніння якийсь місцевий ідолопоклонник: він завчено і звично дрібно кланявся йому на три боки і махав рукою. Я навіть на відео засняв старого.

А під тим третім (водоплаваючим танчиком) отакий напис:

ууу, тоска тощища, безнадьога тупорила... Якій вірності ви ставите пам'ятник, тупа ви вата?! Якій честі служили ті нещасні пацани, вбиваючи нещасних ефіопів і афганців? Не посоромилися навіть придушення “Празької весни” на мраморі написати, безсовісні.
Не дивно, що отака реклама там висіла:

Оця калорадка не намальована, а пришпілена і на вітрі в'ється. Зараза, недвіга під імперським соусом. Тоді, у 2013-ому, я просто плюнув, а зараз мене аж тіпає.

Повеселішав, як побачив на набережній пам'ятник випивці...

...і закусці

А оцю жабу я навіть не знаю, куди віднести — до ідіотичних чи ідеологічних. Як на наш національний характер подивитись, то скоріше до других.

Жаба мені нагадала, що час треба берегти, і я рушив з Голої Пристані далі до моря.


***
Залишивши дніпровську дельту за спиною, я направився на південь по бетонці в красивій алеї

і невдовзі вже виїхав на правдиве море у Залізному Порті. Сувора назва зовсім не відповідає млявому ландшафту селища. І воно, і решта прибережних курортних посьолків — Лазурне, Новоросійське (от сука імєчко), Лиманське - всі злилися мені в один; та й то сказати, різниці між ними небагато. Плаский берег, пластикова забудова під здачу курортникам, квадратно розчерчені вулиці без дерев і кафешки з розчинною кавою “три в одному”. Це я двічі чи тричі зупинявся скупатися і оглядітися, і ніде не міг зерновї кави взяти.
Нуднувато все це виглядає.



Але щось у цьому є, якесь guilty pleasure: отак виходити на пляж, не голячись, сємачки лузгати, ввечері пивка попити під шансончик... “Настоящий я мужик вывез бабу в Геленджик”. Я один раз саме так відпочивав у Гурзуфі, то за тиждень отакого низькостандартного відпочинку ледь на медузу не перетворився від розслабону.
Вже перед Скадовськом взяв сім'ю з чотирьох людей підвезти до міста — і на виїзді з посьолка на шосе вилетів на зустрічну: не розрахував, що машина зразу потяжчала, а я звик гнати улегці. Дорога, на щастя, була зовсім порожня, але було незручно перед пасажирами. Ну, посміялися разом, і приїхали в Скадовськ.

***
Скадовськ так названий на честь свого (ні, не засновника, бо там вже було татарське сільце, а) розбудовника Сергія Скадовського, який був поміщиком, підприємцем, політиком і меценатом. В нашій історії кілька таких “Атлантів, що розправили плечі”, і цим ми трохи схожі на Америку: індустріалізація дикого степу надала капіталістам простір дій аж до творення власних міст — Юзівка, Єнакієве, Скадовськ оцей, та й інші. Правда, тривало це вікно можливостей лише півтора покоління, і сам бідолашний Скадовський помер, дивлячись, як надбання його займається вогнем громадянської війни.

Пляжу як такого там нема. До того ж на цьому непляжі велися будівельні роботи, тож купатися було нешикарно, та й фон надто індустріальний. Окунувся раз і пішов містечко подивитись.

Але дивитися було небагато чого. Прямі вулиці, багато зелені, але якось некурортно і несубтропічно. Якби не морське повітря, можна було б прийняти за будь-який з сотень наших райцентрів. Тихо, спокійно, спекотно.


Повернувся на непляж і в кафе з'їв піццу, нюхаючи море, і спробував проїхати далі по узбережжю.

***
Але де б не намагався виїхати через села до берега — впирався в канальці і болотця, і море бачив лише десь на горизонті. Нарешті десь біля Даровки подумав був, що є виїзд до води по грунтовці через поля — але виїхав на безкрайні комишеві зарості без пляжу, але з комарями. Села в тому краї стоять далеко від води, береги зайняті або полями, або комишами, і пляжів нема, і де ж тут море?


Виліз я на дах машини, бо з нього краще було видно воду, випив пляшку мінералки, розмірковуючи, і вирішив, що, судячи з мапи, десь так воно і буде аж до Перекопського перешийку, і що я вже склав собі достатнє враження про наше Причорномор'я. І враження це хороше, варте своїх грошей, здорове і спортивне, сите й поживне, з вітамінами і мікромінералами, фортецями і меморіалами, з морем соленим і лісом зеленим, і зі мною веселим.

***
І на цьому я вважив свою місію виконаною, і двинув на північ, у хартленд. Незабаром я перетнув канал, що живить таврійські степи,

І на цій межі я покинув прибережний край.


***
Повертався я ще два дні, але це інша довга розповідь. Дорогою оглядав Нову Каховку, Кривий Ріг, Кировоград, Смілу. Ночував раз в готельчику на трасі, раз в машині на пагорбі, що пів-країни було видно у ранковому тумані. Знайомився з людьми: про Кировоград мені розказав роботяга, якого я підвіз з приміського села; під Смілою розірвав колесо, і бомжеватий пацан напросився допомогти мені його міняти, а люди зупинялися і теж наперебій допомагали, а пацан, отримавши трохи грошей, розчулився і розповів мені все своє неоковирне життя; під Корсунем підібрав студенток на Київ, і одна мені із захватом теревенила про свій скаутський активізм і просила (вона, не я) мій телефончик (а я шо, я дав). Цікава вийшла подорож! Надивився і нанюхався я нашої землі і трави, аж паморочилося мені.


***
Що ж до приморського проживання, то в топ у мене очікувано вийшли Одеса, Іллічівськ-Чорноморськ, Южний. Решта ж берегу дзижчить більше комарями, ніж цикадами, а пляжі населені більше гусями, ніж чайками. Не романтичне наше примор'я, а хазяйновите. Ну то і на краще.
А невдовзі по поверненню зустрів я нове кохання і стало мені не до переїзду. А як компроміс, купив квартирку у місті — але з видом на воду. І чесне слово — чайки зрідка, та пролітають!
From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.

Profile

sposterig

July 2017

S M T W T F S
       1
234 5678
9101112131415
1617181920 2122
232425262728 29
3031     

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Aug. 22nd, 2017 01:39 am
Powered by Dreamwidth Studios