[personal profile] sposterig
Нещодавно побував на виставці художника Олександра Гнилицького в «Мистецькому Арсеналі».


***
У дворі там стоїть отака інсталяція (це не Гнилицький):

Мені цей образ не сподобався просто рішуче: по-перше, Україна зовсім не тверда і не крихка, цегла і бетон зовсім не підходять; вона пружна і гнучка, її треба робити зі шкіри чи такої гуми, з якої велосипедні шини роблять. По-друге, Крим не відкотився як тут, а відірваний із м’ясом, і по-третє, вона не тоне, як Тітаник, а похитується на хвилях, як айсберг.

На вході в зал інша інсталяція – турбіна літака. Її для чогось оглядала співробітниця, і мені здалося це метафорою: ось ревоне воно – і дівчину зідме на порох.


А це теж метафора, але трохи тупувата: через затягнене чорною тканиною вікно галереї сяють золоті куполи пресвятої фофудьї.


***
Тепер до самого художника. Я про нього не знав нічого, тільки після виставки вже почитав у вікіпедії. В цілому не скажу, щоб його творчість особливо мене зворушила чи надихнула, але було цікаво і якось ностальгічно. Як мені здалося, він відобразив у своїх картинах і інсталяціях той схиблений і химерний пізньо- і пострадянський світ, в якому я зростав, і я на рівні асоціацій багато чого впізнавав.


Цей хтонічний ящірогопник чомусь названий там Крокодилом Гєною, але скоріше це його внук, який діда Гєну здав чорним ріелторам, а отримане бабло пустив в ті мутні бізнеси, що застелили небо над землею.

А це просто двері якогось – будь-якого – совучрєждєнія, по яких я ще встиг походити: цей ракушняк увійшов у моду наприкінці брєжнєвізму, а подальша національна бідність не дала змоги його замінити ще протягом пари десятиріч, і ще досі він де-не-де трапляється. А чорні двері – очевидна метафора згубленого у чергах часу життя.
.

Ця картина називається «Киргизський посол».

Сюжет цікавий, але я сам у Центральній Азії багато пожив і скажу, що то всьо застарілий наівняк – вважати, ніби Ex oriente іде якийсь lux, і люди там мають дитячо-безпосередній контакт із природною мудрістю дао і тому подібне. Якби було так, не жили б вони у пилюці і неволі. Кормільцев сказав: «И я вдруг понимаю / Что китайцы тоже не знают», і був правий.

Було на виставці багато інсталяцій, але я цей жанр не люблю. Мені сподобалася лише одна: в залі з вигородок зроблена ніби кімната, в ній крісла-мішки і пахне зіллям. На білих стінах спроектований інтер’єр звичайною житлової кімнати. Але поступово по стінах почне повзти димок, потім все починає танути і дрижати, і нарешті розпливається і розчиняється у хаотично пливучому димі; дим поступово згасає і кімната знов з нього проявляється і втілюється. Все вертається у норму до наступного розчинення. Я кілька таких циклів там просидів, ніби справді накурений.


А це «Шоколадна фабрика» - мені здалося, що це фабрика Карли-Марли на Московській площі. Я повз неї багато років ходив і їздив, бо і жив, і працював у Голосієвському районі. На картині якесь тривожне небо; я б теж підтвердив, воно там саме таке.


А взагалі, на моє сприйняття, Гнилицького цікавив образ глибини, занурення у могутні водяні маси, потопання в темному потоці. Таких картин в нього багато, ось деякі




Мене теж загіпнотизувала ця глибина.


***
From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.

Profile

sposterig

May 2017

S M T W T F S
 123 456
78910 1112 13
14151617181920
2122 2324252627
28293031   

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jun. 28th, 2017 07:10 am
Powered by Dreamwidth Studios