[personal profile] sposterig
Позавчора був на дискусії "Українці, поляки, євреї: примирення через критичний погляд на себе". Три промовця: від українців теле-депутат Микола Княжицький, від євреїв - Йосиф Зісельс, колишній дисидент, голова якогось із єврейських об'єднань, від поляків - Антоній Стефанович, голова якогось із польських об'єднань. До них були обіцяні ще і історики, в якості експертів: українка Наталя Яковенко, єврейка Ірина Фрідман і полька Оля Гнатюк. Я з них усіх знав лише Зісельса і Яковенко, на них і клюнув; на жаль, Яковенко якраз і не було, замість неї прийшов дядько, я забув, як його звати.

Враження залишилося у мене плутане. З одного боку, про це говорити і цікаво, і важливо. З іншого боку, великий ризик звалитися у розборки і звинувачення і просто базар-вокзал. Як на мене, так і вийшло. Спочатку всі виступаючи ніби стверджували, що каятися і мірятися образами нема сенсу, треба думати про майбутнє - але далі все-таки все перетворилося саме на (ввічливий і інтелігентний, але) перелік взаємних образ: єврейські погроми, волинська ржезь і операція "Вісла". І заявленого "критичного погляду на себе" не було. Поляк Стефанович надто літній і малоосвічений для якоїсь історичної дискусії, Княжицький шовіністичний, а євреям у чому каятись, якщо у них не було ані держави, ані армії, і наробити іншим терору вони навіть при бажанні не могли? Фашики євреїв звинувачують у більшовицькому терорі, але це якраз висвітлила польська істориня Гнатюк (цікава, хочу її почитати), яка зробила історичне дослідження про Львів у війні на матеріалі особистих спогадів мешканців: то вона каже, що коли прийшли німці, то місцеві люди видавали тих євреїв, які перед тим прийшли із більшовиками, і навпаки, ховали своїх євреїв-сусідів, бо ті свої. Тобто межа пройшла не по нації, а по політичній приналежнлсті і по приналежності до громади.

В цілому, я залишився неспокійним, дискусія показала, що певна напруга є. Ті, що виступали від українців (в тому числі і із залу) різко відмовлялися в чомусь каятися. Досліджувати - так, але не вибачатися. Я так скажу: коли на мене моя колишня жінка ображалася, я не досліджував, хто з нас і наскільки правий чи винуватий; я хотів з нею жити в злагоді і тому вибачався. З мене корона не впаде, а їй приємно, і шкандаль швидше минає (тактично - допомагало. Правда, стратегічно сім'ю не врятувало). Так от я б на місці професійних українців типу Княжицького покаявся б перед сусідами, що б там не відчував чи думав - просто заради злагоди з ними. Але ж я не патріот зі схрону, а європеєць з кав'ярні, серед наших інтелектуалів моя позиція не в моді. Я думав, шовіністи тільки в україномовній блогосфері домінують, а схоже, що в реалі теж.

Ну і хай з тим і лишаються, а я їду завтра до Відня, і буде в мене ненадовго персональна європейська Україна. Здається мені, краще всього в історії українцям жилося за цісаря. Ох, пошвидше б ми інтегрувалися в Євросоюз, бо інакше з нас або комісари кров ссуть, або власні корупціонери, а фашики їх відштовхують, бо теж хочуть.

Date: 2017-07-01 11:01 pm (UTC)
lana_roxolana: (Default)
From: [personal profile] lana_roxolana
Хм... Мабуть таки цікава бесіда вийшла. Я й не думала, що хтось наважиться її розпочати.
Мені лише здається, що три сторони там ні до чого. 2-2-2 було б доречніше.

Date: 2017-07-02 06:46 am (UTC)
chuka_lis: (Default)
From: [personal profile] chuka_lis
конечно, вы правы- диалоги в таком формате-"великий ризик звалитися у розборки і звинувачення і просто базар-вокзал."- этот психоанализ "а ты, а я, а вы" про прошлые события -редко приводит к конструктивным решениям, это чаще способ доказать свое "право на" или "место в"в попытке самоутверждения.

Date: 2017-07-02 04:44 pm (UTC)
gvynt: (Default)
From: [personal profile] gvynt
Вибачатися мало хто вміє. Важко уявити єврея, який вибачається перед палестинцями, або поляка, який вибачається перед українцями або чехами. Але вибачатися треба, це факт - і нам, українцям, також.

Тільки я не дуже розумію, як. Наприклад, наш президент став на коліна перед пам'ятником жертвам Волинської різанини. Але я не пам'ятаю, щоб президент Польщі робив щось подібне перед пам'ятником жертвам операції "Вісла", або якось вшанував пам'ять жертв "пацифікації".

До речі, у Польщі пам'ятники або вулиці пам'яті жертв Волинської різанини є майже у всіх великих містах. А скільки у нас пам'ятників жертвам "пацифікації" та операції "Вісла"? Два?
Edited Date: 2017-07-02 04:51 pm (UTC)
Page generated Sep. 21st, 2017 11:07 pm
Powered by Dreamwidth Studios