[personal profile] sposterig
Вчора відвідував адміністрацію району Грачаніца, який населений сербами. Спостереження дивні і протирічливі: мешканці ігнорують суспільно-політичну реальність і продовжують робити вигляд, ніби досі живуть в Сербії. Багато сербських прапорів, кириличних написів, передвиборчих плакатів сербських партій, і навіть динар ходить нарівні із євро.


Контекст: до війни сербів в регіоні було досить багато (біля 10%), і вони були у привілейованому становищі – адже сербська була офіційною і академічною мовою; тим більше добре було бути сербом, коли почався поліцейський терор проти албанців. Крім того, треба мати на увазі загальний культурно-ідеологічний фон: сербська ментальність/ідентичність достатньо самозвеличувальна, вони вважають себе вищими за сусідів і в культурному, і в військово-політичному аспекті. І раптом така поразка, таке приниження: албанці, яких серби вважають напівдикунами, добули собі покровительство Заходу і таки відділилися, і створили власну державу! Сербам це нестерпно. Думаю, що під час війни був і зворотній терор албанців проти сербів; але навіть і без нього сербам було важко визнати поразку і жити серед переможців, і вони масово повиїжджали – хто в саму Сербію, хто «за Ібар» – тобто в північну частину краю, де створився сербський анклав, відділений річкою Ібар. На решті території сербів лишилося півтора відсотки населення. Ті, що лишилися, замкнулися в своїх містечках і селах, таких десь вісім по країні. Албанська влада фінансує їх нарівні з рештою муніципалітетів, і у внутрішнє життя не втручається. Тут взагалі державний устрій дуже децентралізований, кожна громада самостійна.

Мені на це було дивитися сумно, бо я бачив в цій ситуації репліку нашої сьогоднішньої. Сербія=Росія, імперська метрополія з анти-європейською ідеологією; Косово=Україна, колонія, що хоче відділитися і приєднатися до Європи; сербські анклави в Косові=проросійські сепаратистські регіони, Крим+Донбас, що хочуть воз’єднатися з імперією. Така сама неповага до корінного народу: серби не вчать албанську мову, хоча албанці, зі свого боку, так-сяк по сербськи говорять, а всі офіційні документи і вивіски дублюються обома мовами; серби продовжують вживати офіційну сербську назву краю «Косово і Метохія» («КіМ») замість албанської назви «Косово» (це як називати Україну Малоросією). Таке саме ігнорування факту існування держави – серби бойкотують парламентські вибори. Такий самий культ міфологізованої героїзованої історії: ось сторінка з місцевої газети, взяв у кав’ярні:

Такий самий культ Росії – не реальної, а такої ж міфологізованої, примарної. Минулого місяця я в сербську частину Митровиці, за той-таки Ібар, їздив; ось це тамтешній пам’ятник російському дипломатові і філологу Щербині


А зразу за пограничним мостом на вулиці портрети Мілошевича, Лукашенка і Путіна.

(я побоявся фотографувати як слід, клацнув на ходу, бо на нас там пацани недобре зиркали, а колега-албанка була налякана. Якраз поруч група молодих сербів волала і погрожувала старому албанцю на мосту).
Назло бабушкє отморожу уши, назло цивілізованому світу буду орієнтуватися на відсталу деспотію. Проти логіки, проти власних інтересів – просто заради помсти за поразку.

І якихось перспектив примирення, інтеграції, відновлення добросусідства я, на жаль, не бачу – ані там, ані тут.

Profile

sposterig

July 2017

S M T W T F S
       1
234 5678
9101112131415
1617181920 2122
232425262728 29
3031     

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Aug. 22nd, 2017 01:30 am
Powered by Dreamwidth Studios