[personal profile] sposterig
Днями відвідав виставку раніше зовсім мені невідомої митцині Hannah Ryggen.

Галерея у місті одна-єдина, і обирати нема з чого. Але цього разу пощастило – і митциня, і експозиція виявилися цікавими.
Дещо про художницю я дізнався на самій виставці, дещо нагуглив, хоча й небагато: можеш уявити, її навіть нема на англомовній вікіпедії. Hanna Ryggen норвежка, працювала в середині 20 сторіччя в жанрі tapestry (це художнє ткацтво? гобеленистика?), хоча і казала про себе: «Я не ткаля, я художниця, лише мій інструмент не пензль, а верстат». Використовувала натуральні тканини і барвники. Тут були виставлені лише три роботи: величезні, на пів-стіни, ковдри простого крупного плетіння, з вставками пухнастої вовни, що додає рельєфності. Кольори неяскраві, але насичені, впевнені, я б сказав, базальні: сіро-синій, брунатний, чорний. Рівно залиті барвами площини, на яких не виділяються, а проявляються людські образи і знаки.
Тематика її робіт була політично ангажованою. Дві з представлених робіт ще передвоєнні: перша – "DRØMMEDØD" («Загибель мрій»), 1936 - вочевидь антигітлерівська; друга – «Etiopia» ("Ефіопія"),1935, - антиколонізаторська і знов-таки антифашистська; Муссоліні, який тоді щойно завоював Ефіопію, зображений зі встромленим в голову списом.

Коли полотно демонстрували на якійсь міжнародній виставці у 1937-му, то цей кут прикрили, щоб не ображати італійців. Але коли через пару років фашисти самі прийшли в Норвегію, Ханна Рюґґен вивісила свої гобелени у дворі на огляд перехожим і окупантам. Пізніше вона переховувала втікача з концтабору у своєму заміському будинку. Тобто «практикуй, що проповідуєш». Третя – портретна – робота «Jul Kvale» (1956) зображує норвезького антивоєнного активіста 1950-х років.

А до робіт Ханни Рюґґен були додані два елементи, які спільно створили ніби обрамлення для полотен, вписали їх у широкий історично-суспільний контекст. За принципом, так би мовити, «закономірної випадковості»:), коли один факт тягне за собою інший, а той третій, і всі вони нібито жодним чином між собою не пов’язані, але спільно створюють – еге ж, еге ж! – тканину світосприйняття). Я так само у блозі пишу). Отже, вони взяли два приватні листи одного арт-куратора іншому, в яких він, як у інтелігентів прийнято, розводиться і про історію, і про мистецтво, і про рідню, перестрибуючи з одного на інше за своїми власними асоціаціями. І куратори, по-перше, виставили ці два листи,



а по-друге, на стенді зібрали книжки і газети, які він у листах згадує.

Таким чином, візуальні образи гобеленів виявляються вплетеними в сучасний дискурс. Я люблю це слово, і часом ним зловживаю, але тут воно доречне, бо події і факти ми сприймаємо не як такі, а як предмет суспільного обговорення і постійної інтерпретації, тобто – дискурсу. Картинка є картинка, подразнює собі візуальні рецептори, та й досить з неї. Але коли я дізнаюся про її вплив на інших людей і їхню реакцію на неї, то вона стає вже соціальним явищем, а для мене самого стає містком, що пов’язує мене з цими людьми, громадами, суспільствами. Так вже цікавіше, і власна значущість зростає, скажи ж?

І ще трохи про тісний світ. Тут взагалі-то про Україну ніхто не знає і не згадує. Але адресатом тих листів з виставки є українка (діаспорянка, здається), арт-менеджерка Марта Кузьма (я про неї у Києві чував), а дописувач у листах згадує про битви другої світової на українській землі і розводить лівацьку конспірологію про «руку НАТО» у наших подіях і про можливість югославського сценарію. А з сусідньої зали лунає закільцьований голос дикторки, яка читає інструкцію про з поводження у снайперо-небезпечних районах Сараєво. Тісний світ, все переплетено.


UPD лютий 2017: ілюстрації хостив на ImageShack, який їх знищив, а в мене власні фото не збереглися. Гобелени наново знайшов в інтернеті :(

Profile

sposterig

May 2017

S M T W T F S
 123 456
78910 1112 13
14151617181920
2122 2324252627
28293031   

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jun. 23rd, 2017 08:46 am
Powered by Dreamwidth Studios