[personal profile] sposterig
...І рушив я по прямій на північний захід, на Овруч. А про дорогу туди я єдине що знав, що іде вона через ліси і трави до колін, і більше нічого.
***
В Іванкові в мене вже бензину було мало, але заправка мені не сподобалася, і я вирішив залити фірмового пального десь далі на трасі. Поїхав. Їду-їду, машин все менше, дорога все гірше, ліси навколо все густіше, населенних пунктів взагалі нема. Заправки теж. Довго їду крізь мжичку, аж ось з туману шлагбаум і вояк чатує, бутерброда їсть.
***
Вихожу, розпитуюсь — а це, виявляється, я в чорнобильську зону заїхав, траса зачіпає край зони. Але пропустив мене, і кілька кілометрів я їхав через зону відчуження повз порожні селища.


На виїзді із зони теж КПП, і вартовий там мене засмутив, сказавши, що ніде поблизу заправки він не знає і не чув. Але назад вже мені довше, ніж вперед, мушу ризикнути. І знов їду-їду по жахливій порожній дорозі, і тільки датчик пального мені мигає для розваги. А навколо самий ліс, села, судячи по мапі, десь в стороні від дороги. Де ж той Овруч? Наздогнав одинокого “жигуля”, заавтостопив його, попросив відлити бензину, щоб не застрягнути тут серед нічого; але в нього було обмаль (чи то він мене налякався?), і довелося мені їхати далі на чесному слові і одному крилі, і угледівши нарешті місто, подякував я Мокоші, що доправила до АЗС, і поклявся ніколи більше не їздити без запасної каністерки, і приніс їй вдячну жертву чашкою кави.
***
Овруч, чи Вручій, відомий ще з язичницьких часів і був важливим містом. За літописом, тут загинув у міжусобиці син згаданого Святослава Олег — тікав із військом від брата і, впавши з мосту, був задавлений тілами. Коли ж третій брат — Володимир — хрестив Русь, однією з перших він заложив церкву тут, в Овручі.

Церква святого Василія, початок одинадцятого сторіччя (1000 р.). Мабуть, сприймалася місцевим людом як приземлення інопланетного спейс шаттла — отака височінь посеред луб'яної колодяної рівнини.

Київ, Чернігів і, як не дивно, скромний Овруч — осередки найдавнішої нашої архітектури.
Гуляти по місту було мрячно, але я трохи пройшовся. Ці два пам'ятники стоять не поруч, це я їх склеїв, бо вони пов'язані: це пам'ятники словацьким воякам.

Я їм здивувався і вже потім прочитав ув інтернеті: під час Другої світової тут були розташовані союзні німцям словацькі війська. З них кілька десятків людей втекли в тутешні ліси до радянських партизанів. Так ось ліворуч чорний — це пам'ятник словакам, що загинули тут за німців, а праворуч золотий — тим, що загинули тут проти німців. Цікаво, на чорному є прізвища тих золотих? Погано сфотографував, нічого не розібрати. Я б написав. Вони ж теж з цих частин, і теж земляки. Така вже була скажена ситуація, що всі один одного різали, і в кожного своя правда, а мамі-материзні однаково по всім плакати. У нас в Галичині зараз меморіали і упівцям, і червоноармійцям поруч стоять.
А це пам'ятник радянському партизанському командиру Сабурову

Кажу ж, це партизанський край за природою. Тут і ковпаківці були, і “Поліська Січ”, і УПА, і Армія Крайова, мабуть. І просто селяни в ліси тікали від карателів і там жили в землянках, як ото моя бабця з сім'єю.
А це, мабуть, головна вулиця, бо веде до того самого собору.

А це силует старого міста на фоні старого неба.

***
Далі відправився я з Овруча на Коростень, колишню древлянську столицю. По дорозі в лісі отакий камінь бачив, теж меморіал червоним партизанам.

А в якомусь селі отакий меморіал: на задньому плані прадідам, а на передньому — правнуку. Всі загинули, боронячи рідну землю.


***
На в'їзді в Коростень я побачив, мабуть, перший в своєму житті розмародерений на цвєтмєт пам'ятник Вітчизняній війні. Це ганьба. Хоча і меморіал якось недолуго спланований, треба визнати. Але грабувати — це сором, тоді б вже розібрали зовсім і перенесли.

Оце, мабуть, головна вулиця, тут я пообідав нарешті в кафе.

Оце пам'ятник в парку якомусь попу чи то святому, мене не зацікавив. Біля ного мокнув весільний почт, я почекав, поки підуть.

Це красива будівля місцевого театру; там по фронтону кольорові малюнки дуже радісні, мій телефон не потягнув нормально зняти. Пам'ятник, мабуть, княгині Ользі, я до нього не підходив. Краєзнавцям він, мабуть, як пам'ятник якійсь Катерині Другій посеред Києва.

Ольга це місто спалила і всю еліту винищила. Десь стоїть в Коростені монумент останньому древлянському князю Малу, але я вже змерз і день ішов до кінця, тож я його не став шукати. Той Мал десь тут переміг і вбив київського князя Ігоря Старого, але потім попав Ользі в полон.
***
Вже в сутінках заїхав в Малин, названий на честь щойно згаданого князя Мала. Іскоростень (Коростень) був столицею племені, а Малин — особистим володінням князя. У наших предків народ тримав князів на короткому поводі: земля не твоя і столиця не твоя, а народна, а ти народу служи; ось тобі маєток, з нього годуйся, а на решту зась. Найдовше, аж до чотирнадцятого сторіччя, ця система протрималася в Новгороді.
Ось пам'ятний камінь цьому князю Малу.

Закінчив життя він десь в Києві в неволі. Але, мабуть, в неволі почесній, бо його донька Малуша, скоріш за все, вважалася благородною, і народила від вже згаданого Святослава Вояки вже згаданого Володимира Віроперемінника (єдиного, мабуть, в історії правителя, що двічі (!) міняв віру своєї держави). Тож перші Рюриковичі є скандинавами по чоловічій, і слов'янами-древлянами— по жіночій лінії.
А це головна малинська вулиця і меморіальна дошка місцевій героїні-підпільниці . Вулиця Сім'ї Сосніних — це про неї. Кажу ж, древляни-поліщуки дуже гарячі до опору, люблять вони це діло. Я б їх не займав.

А це найзавзятіший місцевий мандрівник Микола Миклухо-Маклай, що заїхав з боліт Полісся аж у болота Нової Гвинеї.

А в приміському селі я побачив маленьку музичну школу, а на ній зворушливий портрет її директора.

І це був хороший символ для завершення подорожі, бо це і творчість, і пам'ять. І вже в сутінках я виїхав на зворотній шлях, мокрий і втомлений, як той Миклухо-Маклай, але задоволений і спокійний.


Проїхав я по деревлянських осередках,
Побачив тінь забудькуватих предків

From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.

Profile

sposterig

October 2017

S M T W T F S
1234567
891011 121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 21st, 2017 01:18 am
Powered by Dreamwidth Studios