[personal profile] sposterig
На 9 травня я поїхав з батьком в село Іванків в Бориспільскому районі. Я намагаюся не писати “День Перемоги”, бо не було там переможців, програли всі, і квазірелігійний культ побєдобєсія мені осоружний. Але ті події і ця символічна пам'ятна дата для мене важлива: обидва діди і одна бабуся були на фронті, друга бабуся спочатку ушла в партизанську зону, а потім попалась і була рабинею-остарбайтером. Якраз вона встигла мені більше за інших розповісти про ту війну, і ще дід по батькові трохи обмовився пару разів — він взагалі був зациклений на культі війни, але якихось конкретних фактів не розказував. Тож я знаю мало, але, здається, відчув той психічний жах і тілесну муку, яку вони тоді пережили. Взагалі я думаю, що значуща подія залишається живою протягом трьох поколінь: не лише поки є учасники, а і поки є ті, кому вони безпосередньо розказали свій досвід; серед таких слухачів трапляються люди з емпатією і вони щось із того встигають відчути і так доторкнутися до події. От моє покоління онуків таке. Передати далі вони це вже не можуть, та і не треба. Я б волів ніколи не чути тих розповідей і не відчути того болю, але що відбулося — те відбулося, і травма Другої світової в певній мірі є і моєю травмою.

В мого батька спостерігається побєдобєсіє у важкій формі: в нього змішався, з одного боку, пієтет перед пам'яттю його батьків-фронтовиків, з другого — ідеалізоване уявлення про велику імперію, частиною якої він себе вважав і символом якої є 9 травня. Я ж втрапляю тут в пастку. До всього того радянського і воєнного я більше себе причетним не вважаю (в юності вважав): то є гранфаллун, фальшива беззмістовна спільнота; тож витрачати час і сили на ці ритуали не хочу. Але батько мій є вже таким, яким є, і я його не зміню; а для нього ті ритуали важливі. Яким він не є, але він частина мого карассу, і мені від цього не відкараскатись :). І щось побоююсь я, чи не є пам'ять про ту м'ясорубку 1941-1945 вампітером нашого карассу . Тож я витратив день 9-го травня на відбуття разом із ним пам'ятного мітингу у селі Іванків Бориспільського району.

***
Це велике неструктуроване розкидане село недалеко від харківської траси. Хати там небідні, а в середині села красиве озерко і пагорб із каплицею.

Каплиця та поставлена на спомин жертв Голодомору, яких селяни назвали поіменно на дошках. Страшний список, особливо оті “...і його діти”.


Поруч стоїть меморіал загиблим односельцям, теж з іменами; тут і відбувся мітинг. А за сільрадою стоїть інший пам'ятник, без імен — той, мабуть, поставлений над солдатами, що загинули в цьому селі при визволенні. Вони при́йшлі, їх, мабуть, забули, хоча квіти кладуть.

Господи ж ти безсердечний Ісусе, це ж в кожному селі таке: кенотаф по розкиданих по світу мертвих односельцях, пам'ятник тим прийшлим солдатам, яких тут вбили в бою, хрест Голодомору. В цьому Іванкові є іще один: могила бійців, що в сорок першому пробивалися з київського котла; прикордонники і річковики аж з Пінської флотилії — тут їх німці перехопили і вбили.


***
Мабуть, саме через річковиків біля пам'ятника в почесному караулі стояли пацани в безкозирках, бо в Іванкові ріки нема. Перед мітингом двоє школярів читали в мікрофон імена загиблих у ВОВ земляків, і то було тоскно і страшно, який він довгенний був, той список масакри. Сотні зо дві, мабуть, цілі сім'ї в тому списку: траплялося, п'ять-сім людей підряд з одним прізвищем і по-батькові. Дуже довго читали, всі змерзли вже. Цікаво, ті діти розуміли, що то їхні родичі? Не впевнений, виглядало, що вони то просто відбувають, бо вчителька задала. Навіщо їх силувати?

Потім почався мітинг.



Потім виступив сільський голова, він згадав ще живих сусідів-ветеранів — таких в селі четверо, видно, що голова особисто знає, де і як ті живуть. Ще кілька людей виступили — в цілому гарно, без пафосу, без воєнщини і точно без радянщини, борони боже. Один, правда, демагог був — якийсь політрук підстаркуватий: щось верз про містичну Україну, яку пнуться завоювати і шведи, і французи, але в 1918-му ми їх перемогли. Це було дуже тупо, але, на щастя, недовго. Ще була одна пані з обладміністрації; цікаво, як їх вистачає по всіх селах на урочисті події роз'їхатись? Всі, хто виступав, згадували про АТО і бажали якнайшвидшого миру, але що ж поробиш, коли той мир доводиться відвойовувати. Діти читали вірші недоладно і зазубрено.

Були присутні взвод армійців і взвод прикордонників в одностроях, і навіть дали залп з автоматів після хвилини мовчання. Воно так трохи ніби недоречно: по-перше, війна зовсім не та і держава не та, а навіть в чомусь і протилежні вони; по-друге, цей день скоріше день скорботи і жалю, і це демотивує бійців самим іти на смерть. Але, мабуть, вояки мають якусь свою етику — віддавати честь бійцям як таким, будь-якої армії і віри. Так козаки шанували скфіські кургани, а солдати Першої світової браталися на нейтральній полосі.

Жінка заспівала гарну пісню:

Піп пробубонив панахиду, потім діти запустили повітряні кульки і мітинг закінчився; тривав він десь годину. Я весь цей час ковтав сльози, бо сентиментальний дуже і так мені жалко було всіх тих вбитих, і їх діток, що залишилися без тат і мам. Аж незручно було, школяри на мене озиралися.

Хто хотів, пішли ще на ту окрему могилу до прикордонників.



На галявині біля базарчика село поставило столи, а солдати роздавали гречану кашу.

Батько мій із друзями трохи випили під ту кашу, і ми поїхали.

***
Мені від тої церемонії не стало на душі легше, і з батьком стосунки не скажу, щоб покращилися. Цього року я разом з ним навіть ходив на суботник прибратися на меморіалі ВОВ, щоби показати, що я розділяю його цінності і його віру. Але щось воно не допомага. Він все одно незадоволений і роздратований, йому вічно мало і прийняття, і визнання, і поваги, все йому не так. Дід-фронтовик таким був, і сина таким зробив — ту травму імперського нелюдського вихованння нічим не загоїш.
From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.

Profile

sposterig

October 2017

S M T W T F S
1234567
891011 121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 23rd, 2017 12:42 am
Powered by Dreamwidth Studios