три країни, враження, політика і кацапи

[sposterig]

За останній місяць знов багато подорожував: півтора тижні у Відні, звідти в Грузію на тиждень, а звідти машиною у Вірменію ще на тиждень.



***
Враження

То були напружені тижні: це перше відрядження на новій роботі, перші зустрічі з віртуально знайомими колегами, перше завдання; мусив себе зарекомендувати. Ну, ніби все вийшло непогано, хоча поки що зарано казати.

*
І кавказський регіон відвідав вперше. Ніби і близько, а от якось не заїжджав туди ніколи. Дивним чином відчував себе сліпим: обидві держави користуються своїми унікальними нечитабельними алфавітами; я швидко орієнтуюся в нових мовах, якщо можу їх прочитати - але тут не той випадок. Тільки ходив блимав очима.

Грузія здалася мені схожою на Східну Європу, а Тбілісі дуже схожим на Київ - і архітектурно, і за рівнем сервісу і інфраструктури. Хіба що затиснутий між горами, і дороги кращі, ніж в нас (а от стиль автоводіння гірший).

Російською майже не говорять, щось пам'ятають, але мучаються розмовляючи. Екзотики майже нема, але невеличкий райончик залишили. Ось в Кутаісі - так, там місцевий колорит є. Природа гарна - зелена, пишна. Дуже рекомендую для відвідання.

*
Арменія і Єреван, навпаки, здалися мені більш подібними на Центральну Азію: країна бідна і за природою (суха, гориста, страшно спекотна і вітряна), і за економікою. Люди одягнені вбого, в містечках, які проїжджав, багато покинутих здоровенних радянських будівель, і з них ростуть дерева. А от в Єревані дерев відчутно мало (кажуть, вирубили на дрова в 90-х). Є і красоти, звичайно: невеличкий центр Єревана вночі кипить вогнями і музикою, а споруда "Каскад" вразила мене своєю архітектурою і концентрацією скульптур світового рівня.

Її, кажуть, почала будувати держава, але за кілька десятирічь не змогла закінчити, все розкрадалося. То зробив справу приватний меценат, вірменин з Франції.

Радянські пустирі заліплені новими маленькими дешевими хатками і шинками, якась торгівля собі іде. Правда, видно, що багато років держава не мала сили впливати на розвиток міст, і люди будувалися на власний розсуд і ризик: до хрущовок самотужки прибудовували не те що лоджії, а цілі додаткові під'їзди, і таких багатоповерхівок-термітників безліч - як в Єревані, так і в Тбілісі.

На двох найближчих будинках видно, що до них приліплені саморобні секції.

Ще є гарне озеро Сєван (краєм ока тільки глянув, як повз проїжджав), але, кажуть, задороге для відпочинку - там самі казіно, а вірмени їздять відпочивати в Грузію на море. Але це лише острівці комфорту, країна в основному відстала і бідна, і надії на прогрес нема, люди звідти тікають, як можуть. Вона мені сподобалася, а люди - особливо. Гостинні (навіть занадто), а ті, з ким я спілкувався - освічені і культурні (хоча у мене професійна виборка нерепрезентативна, а вища за середній рівень). І жінки! Ох які жінки - красиві, шляхетні! За тиждень двічі встиг закохатися. Тепер мені дуже шкода цю країну.

***
За політику

В політику я принципово намагався не вникати, але вона сама мені лізла у вічі й вуха.

*
У Відні, гуляючи, несподівано угледів драконячий замок, величезний та похмурий:

Аж присів, так він на мене надавив. Я здогадався, а потім і перевірив, що то так звана "флактурм", зенитна вежа, одна з нацистських вундервафель, що їх ставили у великих містах для захисту від союзницьких бомбардувань. Не допомогло.

А перед тим я в квартирі-музеї Фройда дивився їхні сімейні аматорські киноплівки, зокрема коротенька замальовка першого дня аншлюсу (зкачати): місто прикрашене, люди нарядні. Святкують приєднання до великої імперії! Правда, невдовзі нові господарі почали вбивати декого з сусідів - отакі дошки зі списками загиблих висять у Відні на багатьох будинках:

але ж заради повернення в рідну гавань можна це новим господарям пробачити, еге ж? А от бомби на голову пробачити вже не виходить. і синів, загиблих на фронтах за фанаберію вождя, теж. Отак-от: спочатку запрошуєш окупанта і радієш, потім він вбиває нєвосторженного сусіда, потім забирає на війну твого сина, потім окупанта починають бомбити, і тебе заодно. І тоді ти вже волаєш: "Мене окупували, я не співучасник, я жертва, жертва!" Це я про Відень чи про Крим?

*
У розважально-атракціонному парку Пратер наштовхнувся на отаку круглу споруду:

Спочатку думав, якийсь атракціон, а потім обійшов його навколо і погуглив, і стало мені якось гидливо-смішно. Якийсь лівак-контркультурщик побудував круглу хатку, пересварився з сільрадою і комунальниками, і проголосив цю хатку окремою державою! Його, як очевидного клоуна, перевезли в Пратер, то він оточив сам себе колючим дротом, придумав собі окрему адресу - Антифашистська площа, 2, і вивісив над цим свій антифашистський прапор, який чомусь скопійований із нацистського, тільки замість свастики - портрет фюрера, тобто господаря хатки. Навіть Гітлер собі такого не дозволяв. Я давно вже знаю, що фашисти і антифашисти не просто схожі, а є буквально єдиним явищем - але такої очевидної ілюстрації цьому я б вигадати не міг. Якби я таке придумав, добрі люди сказали б: "То наклеп, карикатура" - аж ось воно, дивися! (Анти)(фашисти) і є карикатура.

*
У Грузії розказали мені, що, виявляється, капосний Чорновецький живе у них! Я не знав, та й, чесно кажучи, обійшовся б без тієї інформації про цього кліща. Місцеві прямо називають його вором. Він і тут продовжує свої нездорові дивацтва: самочинно створив притулок для хлопчиків, сам набрав туди дітей і невідомо за якою програмою ними опікувався, поза контролем соціальних і педагогічних служб. Коли ті до нього добралися, відбувся скандал, бо дозволяти таке не можна, але і викидати пацанів на вулицю теж вже пізно. Зціпивши зуби, заднім числом дали йому ліцензію, але це поганий приклад для всього соціального бізнесу в державі.

*
Щойно співбесідники дізнавалися, що я з України, врубали тему Саакашвілі. Він викликає у місцевих реальну пристрасть, киплячі емоції! Незнайомі між собою люди з різних міст і верств населення кажуть приблизно одне й те саме: він прекрасно проявив себе на першому президентському терміні (реформував поліцію, і вона досі хороша; відновив нормальне постачання електрики і води; побудував хороші дороги), а на другому терміні втратив розум і спробував встановити власний деспотизм: повально прослуховувати громадських активістів, саджати балакучих журналістів "за зраду", саджати бізнесменів заради викупу, бити протестантів. Відштовхнув від себе буквально усіх. Не скажу, що він викликає до себе ненависть, ні: скоріше, якесь огидливе розчарування і трохи переляк від того, як швидко може вичваритися людська особистість.

(повернувшися додому, я бачу, що ті двоє знов опинилися в центрі уваги. Саакашвілі мені неприємний був з самого початку. Але я до нього в цій ситуації ставлюся, як і до Савченко: якщо підібрав з вулиці песика, то мусиш його доглядати, навіть якщо воно сцить тобі на килим і гризе чоботі, не смієш його викидати, бо то буде зрада і зневага до самого себе. Ми - Порошенко, звісно, але і ми всі - зраджуючи Саакашвілі, зраджуємо себе.
Взагалі, вся ця ситуація викликає у мене тошнотне відчуття дежавю. В 2007-му я втік з України за кордон, бо не міг більше бачити Януковича, душив мене сором. Після Євромайдану повернувся, але тепер знову тікатиму, бо знову соромно і огидно, а що тепер януковича звуть Порошенко, то справи не міняє. Пропаща наша держава, зігніла зсередини ).

*
На вірменському кордоні мене запитали, чи бував в Азербайджані. Я здивувався, а потім згадав про Карабах-Арцах - зовсім вилетіло з голови, уявляєш? В Азербайджані я чесно не бував, але моя контора і там має відділення, і що мені робити, якщо колись треба буде туди поїхати? Вже був в такій ситуації в Косові, і от знову. Во чужом піру похмєльє, мушу обирати сторону у чужій війні, а я не хочу, мені своєї вистачає.
Напевне ж трапляються які-небудь тупуваті європейці, що відвідують Крим чіста пазиріть, а потім дивуються, коли їх звинувачують у підтримці окупанта - вони ж цього не мали на меті, вони і не знали толком, що то за війна між тутешніми папуасами. Так, вони-то тупуваті, але я і сам щойно виявився таким самим.

***
За кацапів

Кацапи примудрилися заочно зіпсувати мені кілька разів настрій в цьому турі.
(NB: зі своїм шовінізмом і русофобією я борюся, всіх росіян не ототожнюю із режимом, визнаю існування порядних і відважних росіян - ті ж Борзикін і Стомахін, - але бльать кацапи дістали. Плюнути б, але дуже мені та мозоль болить, і я реагую на них гостріше, ніж вони того варті.).

*
У Відні я багато гуляв вздовж Донауканал, і зацікавився табличкою:


Поліз прочитати, хто цей Антон Шмід, і на рукіпедії бачу отаке посилання на кацапоресурс:

Розумієш? Про людину, яка загинула в боротьбі з гітлеризмом, те стерво, редактор заголовків, пише саме так, щоби заляпати і її, і литовців, які тому герою поставили пам'ятник. В його кацап'ячих очах то "литовці поставили пам'ятник гітлерівцю". А щоб він, пацюк вошивий, риб'ячою кісткою вдавився. І це в 2011-му, це не воєнна кон'юнктура, а природа така в нього московська. Який сором, яка ницість.

*
Потім в Тбілісі. На будівлі, в якій під час короткої незалежності Грузії 1918-1920 містилося військове училище, висить меморіальна дошка:

Написано: "Полковник і грузинський патріот Александр Чхеїдзе керував офіцерською школою у 1920-21. Як бригадний генерал польської армії, він бився з нацистськими і радянськими агресорами і був страчений за наказом Сталіна у Катинській масакрі у 1940-му"
Захоплююча і трагічна доля; що тут скажеш? Лише мовчки схилиш голову.

Але ж це стосується лише людини, а от в кацапа реакція інша - причому одна й та сама на будь-що: встромити пальця у власну дупу і намалювати лайном "можым пафтарить" (на останньому рядку дошки). До чого це, при чому, навіщо?! Що, набога, воно хотіло сказати цим?! Що не було Катині? чи що ВОВ виправдовує злочини 1921-го і 1939-го? Нема відповіді від московського крокодила, нема розуму, нема совісті, лише горілкою відригує.

*
Горілка - це не фігурально. Отаке побачив на ресторанній вуличці:

Написано саме російською. Не англійською, не турецькою і не арабською, хоча їхні носії в місті чисельніші і вони більше ходять по ресторанах. Але, вочевидь, не поводять себе так, як московські свині, які явно дістали навіть офіціантів. Чесно, аж сором часом бере, що цією мовою володію.

*
Саме в ті дні московські окупанти знов відхопили шмат грузинської території біля Горі - просто взяли і просунули свої демаркаційні знаки чи що там в них на кілька кілометрів вперед. А це не просто кілька кілометрів, це впритул до єдиної траси, яка з'єднує дві половини країни. Ще трохи - і розріжуть державу навпіл (може, готуючись до такого, Саакашвілі переніс парламент із Тбілісі (схід) в Кутаісі (захід)). Грузини, звичайно, протестують, але проти лому нема прийому. Нахабний безкарний бандит знущається над слабким підлітком.

*
Далі у Вірменії. Вірменія васал Росії, то ясно. Хоч мені це неприємно, але не я першим кину в них за це камінь, бо у них ситуація безвихідна: цю маленьку слабку країну з усіх боків оточують потужні смертельні вороги (не фігурально, а буквально смертельні - вони не устрій хочуть поміняти і не шмат території відтяти, а фізично зарізати кожного вірменина), і тут доводиться укладати союз хоч із чортом (ОУН он теж із Гітлером намагалися домовитися). Коротше, Вірменія васал Росії і у військовому, і у економічному відношенні.
Але ж і з васалом слід поводитися по-людськи! Саме в ті дні, як я там був, вибухнув скандал: нещодавно російська влада відмовилася визнавати вірменські водійські посвідчення перевізників. Для вірмен це як удавка, адже половина їхніх чоловіків на заробітках в Росії, а друга половина туди їздить за товаром, бо сама країна майже нічого не виробляє; і от все це паралізується! Вірмени в паніку - а кацапи витримали паузу, та й кажуть вустами спікера Госдури: "Визнайте російську мову другою державною, а ми визнаємо ваші посвідчення". Інакше, ніж плювок в обличчя та викручування рук, це не назвеш. Отак-то воно - із крокодилом дружити, кацапу служити: і він тебе зневажить, і весь світ.

*
Щось сама політика вийшла, а не про красоти і враження. Бо пече мені! Про враження потім колись розповім, а може і ні.

Comments

[juan_gandhi]

Да ну ладно, грузинский алфавит выучивается с полпинка; я его выучил, пока мы из Местии в Зугдиди ехали на автобусе - просто по названиям населенных пунктов на дорожных знаках.

Насчет Шмидта спасибо; выкинул этот позор.

[old_perdell]

Отличный рассказ.

[ukurainajin]

Два роки тому не було жодних проблем з російською мовою у Грузії. Щоправда я не спілкувався з молоддю до 30 років, а єдиний співрозмовник-молодик працював у якомусь посольстві і розмовляв російською так само вільно, як англійською. У них там у книгарнях половина асортименту — російські видання. Спочатку була непевність, якою мовою звертатися, потім виявилося, що всі ровесники і старші люди говорять російською. Допоміг навіть у Тбілісі якомусь іноземцеві порозумітися з місцевими як перекладач з англійської.

[dark_hunter]

Чудова розповідь, дякую.

Чи можно ту частину, де йдеться про реакцию грузинів на Саакашвілі, цитувати в інтернеті з посіланням на вас? Якщо знов влипну у якусь дурну політичну дискусію.

[anoushe]

Росія у Вірменії - це щось таке, що я навіть не можу підібрати пристойних слів. Це ж треба, вони хочуть, щоб рос.мова там була державною... У мене колись серед читачів була купа вірмен, мабуть, вони сприймали мене за свою через нік. То яксь зайшла мова про мови, і виявилося, що рос. мова там і так мова культури для дуже багатьох, і в рос. школи дітей віддавати багато хто хоче, бо і якість освіти вища, ну, і мова ж. Так от. Шкіл там таких майже немає, а в ті, що є, не просто черга, а треба бути якось із кимсь пов'язаними обов'язково. Тож це не просто визнайте мову державною, а ще якось так підсуїтіться, щоб це виконати, бо нам на ваші потуги русифікуватися чхати з гори.

[sposterig]

Можна, на обивательські балачки копірайту нема :)

[sposterig]

Можливо, це знов-таки викривлення вибірки: моє коло спілкування - йаппі, і їм явно простіше англійською. Поза роботою спілкувався відомо з ким - з офіціантами і таксистами. В туристичному райончику нормально, а поза ним російською говорять дуже тяжко, хоча і англійської не знають.

[sposterig]

Я пару літер теж вивчив - але зліпити з них слово не міг, а зрозуміти й поготів.

Упд. Спасибо за Шмида в вики. Однако в ленте.ру поганый заголовок-то остаётся, так что проблема остаётся актуальной.

[sposterig]

Дякую

[sposterig]

Саме так. І в Ц.Азії вони подібну ж політику ведуть: примушують до русифікації політично, але нічого не вкладають - ні фінансово, ні інтелектуально. Навіть місцевих етнічних росіян ніяк не підтримують.

[anoushe]

Особливо гарно виходить, наприклад, в Таджикістані. Таджики ні з тими, ні з цими лишаються. Від іранців відійшли, хоча мова фактично та сама, до росіян не дійшли. В жоден культурний простір зайти не можуть, а свій створити несила.

[ukurainajin]

Цілком можливо. Я ж туристом їздив і ліз усюди, куди міг :)
Пригадав, була одна дівчина, молода продавщиця у дитячому. Вона, дійсно, говорила вже не так, як інші. Але порозумілися все ж чудово. Вчила мене букву «чар» вимовляти.

[juan_gandhi]

Всех мерзавцев не перевоспитаешь. Искусство возможного. Например, в Вики совершенно невозможно сказать что-либо плохое про социализм.