sposterig

Не заїжджаючи додому приїхав в Болгарію, в Софію. Раніше тут не бував ніколи, тож поки вихідні, прожогом проскакав по туристичній програмі, скільки встиг, бо потім роботи навалить.

Про цю будівлю мені розказали, що вона чи не найстаріша в світі постійно діюча громадська релігійна споруда: як зробили її церквою ще при Римській імперії, так вона нею досі і є. При турках була мечеттю, але то таке - аврамічні релігії всі однакові.
А мені ще сподобалася комбінація часів: посередині пізньоримська споруда, а навколо сталінський ампір; і ще в лівому куті втулилася якась побутово-прикладна хрущовка.

*
Почуваю себе як вдома - навколо совок совком. Після Австрії контраст разючий - хоча формально-то теж ЄС. Десять років тому мені здавалося несправедливим, що от Болгарію взяли в Європу, а нас ні, бубубу. А зараз я думаю, що не те що нас, а і Болгарію не треба було брати. Суспільство має само захотіти трансформуватися в європейському напрямі, само перекипіти всередині себе, розв'язати внутрішні конфлікти и свідомо піти на реформи. А ЄС мав би залишатися близьким досяжним зразком, на який треба орієнтуватися і до якого тягнутися.
Вийшло ж так, що східноєвропейців взяли авансом, незаслужено і без волі і зусиль з їхнього боку. В результаті і вони не дотягнулися до рівня справжніх членів ЄС, і сам ЄС понизив свій середній рівень - не стільки в економіці, скільки в адміністративній і ідейній сферах.

*
Зовні Софія дуже нагадує решту совіцьких столиць. Ті самі структурні елементи, тільки місцями поміняні. Ідеш такий - о, Київ! А це Мінськ! А це Москва! А димом воня, як в Запоріжжі.

*
В головах теж совка чимало.
Таксист, що віз мене з аеропорту, виявився ватником, з повною макітрою московської маячні. Сперечатися було ні з ким, надто він був тупий. Я тільки підколював його запитаннями, але він і сарказму не помічав.
Екскурсоводка про комуністів говорила скептично, але казала, що вони користуються популярністю серед старших людей.
В туристичних ятках висить багато майок із ПНХуйлом.
Багато пам'ятників і громадських місць, названих на честь росіян, хоча Болгарія проти них воювала у двох світових війнах; аж ось на тобі - вивернули собі історичну пам'ять як у того Орвела. Це, звичайно, історія, але через неї в голови лізе і російська пропаганда, по собі знаю.

*
Екскурсоводка з гордістю розказувала, що болгари врятували своїх євреїв від голокосту, сховавши їх від німців у власних трудових таборах. Я подумав, що теж таки сумнівна заслуга, бо в таборах було тяжко і багато людей там померли. А ще я бував в Македонії і читав про Грецію; під час 2-ої Світової болгари окуповували частини цих країн, і ось таки на тих територіях вони місцевих євреїв всіх похапали і віддали німцям на вбивство.
Це мені нагадало, як польська істориня Гнатюк, яка зробила історичне дослідження про Львів у війні на матеріалі особистих спогадів мешканців, казала про львівський погром, що місцеві люди видавали тих євреїв, які перед тим прийшли із більшовиками, і навпаки, ховали євреїв-сусідів. Тобто межа пройшла не по нації, а по приналежності до громади. Тобто своїх не вбиваємо, а чужих можна. Чи є це фактором, пом'якшуючим звинувачення? Боюсь, що ні.

*
Відвідав три (!) музеї. Здивувало, що ніякої ідеології не помітив. Очікував, що в експозиціях де-не-де та буде проходити якась пропаганда про велич і правоту місцевої історії і культури; надивився на таке і на Балканах, і уж точно на пост-СРСРських просторах. А тут - ні. Лише посилена і підкреслена увага до короткого періоду мирної ранньобуржуазної Болгарії кінця 19 ст. Може, це і є їхня ідеологія? Тоді це непогано, бо мирно.