sposterig

Не в сорок першому, звичайно, в сорок першому вже пізно було, а в чотирнадцятому. Пристойна була імперія, культурна, толерантна, демократична.

А красива!

А модна! Капелюхи просто шик:

(то капелюхи доктора Фройда)

Ех, прогавили ми тоді свою євроінтеграцію. Ну чого було не перейти на бік Австро-Угорщини? Жили б як люди. Так ні, українці в масі своїй взяли спочатку сторону царя, а потім комісара. Взяли-взяли, не переводь стрілки на московців, май порядність визнати факти. А все чому? По-перше, через православ’я – хай москва нас топче, а ми їй чоботи лизатимемо, бо вони наші єдиновірні, не те що та гєйропа, з електрикою і гігієною. По-друге, через націоналізм. Я розумію, що то була психічна епідемія по цілій Східній Європі, ми тут не єдині і не гірші – однак то пояснення, але не виправдання. Перегризлися всі між собою, пошматували один одного, а московський кат прийшов і додушив всіх по одному.

Ну, славаІсу, нібито в основному ми від цієї пошесті лікуємось, дякуючи Небесній сотні Євромайдану, безвіз теж сильно допомагає; сподіваюсь, цього разу вже повернемось додому. Оцей дядько радів би, він націоналістом, думаю, не був.