всепропало
Sep. 29th, 2017 01:19 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
sposterigВиразніше за всіх про калинівські вибухи висловився ненависний мені письменник:
Конная сотня, вертясь в метели, выскочила из темноты сзади на фонари и перебила всех юнкеров, четырех офицеров. Командир, оставшийся в землянке у телефона, выстрелил себе в рот.
Последними словами командира были:
— Штабная сволочь. Отлично понимаю большевиков.
Я ніколи не був в шкурі командира, але дивлячись на такі новини, починаю його розуміти. Ця держава із впертістю наркомана труїть себе і відштовхує тих, хто намагається її зупинити від самогубства. Я впадаю в розпач і вже не дуже бачу, як поважати і тим менше захищати свою державу. Правда, замість револьвера у мене загранпаспорт, і я сподіваюсь в останній момент вискочити звідси слідом за штабною сволоччю, яка вже половиною сраки сидить там. Я усвідомлюю, що еміграція – це громадянське самогубство, той самий вистріл собі в рота, щоби вибити зі свого черепа свою українську ментальність і мову, мову дурнів і самовбивць.
*
Рятує нас лише ворог. З ворогом нам ох повезло: він достатньо страшний, щоби налякати і змусити до опору, і недостатньо сильний, щоби розчавити нас. Росія – нелюдська система, яка всередині себе загрожує фізичному існуванню кожного індивіда і кожної суспільної групи, це зрозуміло (майже) всім, і це мобілізує битися проти неї насмерть (уклін хлопцям на передовій). Але так само це розуміють і самі московці, тому в масі своїй вони не вірять один одному, саботують, дуже повільно координуються і дуже швидко розкрадають власні ресурси. Так само, як і ми. Ігра била равна – ігралі два гавна, і тільки це нас поки що рятує. Варто москві стати хоч трошки організованішою або (парадоксально) хоч трошки людянішою – і ми пропали. Нас здасть власна штабная сволоч, нас здадуть західні недосоюзники, а нарід і сам здасться.
*
Штабная сволоч, ясно, це в першу чергу чиновницько-олігархічна верхівка, яка трохи поділиться з окупантами, але збереже основні свої статки і не сумуватиме й під московським чоботом. Але не тільки: інтелектуали, власники символічного капіталу, теж відносяться до штабної сволочі, і теж не дають жодної надії. Хтось, як я, сподівається втекти і жити собі в європейській тихій бідності, хтось готується засісти на дисидентські кухні (а чого, так воно і спокійніше, і романтичніше, ніж на відкритому інтелектуальному ринку), а найзатятіші патріоти нездатні на дієвий опір, бо хворі на дрімучий традиціоналізм і ксенофобію, і тому не зможуть організувати ніякого єдиного фронту ані всередині країни, ані із зовнішніми союзниками.
Середній клас, основна опора незалежної нації, вже вичерпав свої нерви і гроші на добровольство і волонтерство. А без ресурсів який опір? Поки було самостійне селянство в Україні – доти тривала боротьба з комуняками, а як загнали селян в колхози, то і кінець спротиву настав. Зараз замість селян – всілякі самозайняті; Янукович їх недодушив, так Порошенко додушить. І стане з народу знову покірне стадо, яким було покоління наших батьків.
Конная сотня, вертясь в метели, выскочила из темноты сзади на фонари и перебила всех юнкеров, четырех офицеров. Командир, оставшийся в землянке у телефона, выстрелил себе в рот.
Последними словами командира были:
— Штабная сволочь. Отлично понимаю большевиков.
Я ніколи не був в шкурі командира, але дивлячись на такі новини, починаю його розуміти. Ця держава із впертістю наркомана труїть себе і відштовхує тих, хто намагається її зупинити від самогубства. Я впадаю в розпач і вже не дуже бачу, як поважати і тим менше захищати свою державу. Правда, замість револьвера у мене загранпаспорт, і я сподіваюсь в останній момент вискочити звідси слідом за штабною сволоччю, яка вже половиною сраки сидить там. Я усвідомлюю, що еміграція – це громадянське самогубство, той самий вистріл собі в рота, щоби вибити зі свого черепа свою українську ментальність і мову, мову дурнів і самовбивць.
*
Рятує нас лише ворог. З ворогом нам ох повезло: він достатньо страшний, щоби налякати і змусити до опору, і недостатньо сильний, щоби розчавити нас. Росія – нелюдська система, яка всередині себе загрожує фізичному існуванню кожного індивіда і кожної суспільної групи, це зрозуміло (майже) всім, і це мобілізує битися проти неї насмерть (уклін хлопцям на передовій). Але так само це розуміють і самі московці, тому в масі своїй вони не вірять один одному, саботують, дуже повільно координуються і дуже швидко розкрадають власні ресурси. Так само, як і ми. Ігра била равна – ігралі два гавна, і тільки це нас поки що рятує. Варто москві стати хоч трошки організованішою або (парадоксально) хоч трошки людянішою – і ми пропали. Нас здасть власна штабная сволоч, нас здадуть західні недосоюзники, а нарід і сам здасться.
*
Штабная сволоч, ясно, це в першу чергу чиновницько-олігархічна верхівка, яка трохи поділиться з окупантами, але збереже основні свої статки і не сумуватиме й під московським чоботом. Але не тільки: інтелектуали, власники символічного капіталу, теж відносяться до штабної сволочі, і теж не дають жодної надії. Хтось, як я, сподівається втекти і жити собі в європейській тихій бідності, хтось готується засісти на дисидентські кухні (а чого, так воно і спокійніше, і романтичніше, ніж на відкритому інтелектуальному ринку), а найзатятіші патріоти нездатні на дієвий опір, бо хворі на дрімучий традиціоналізм і ксенофобію, і тому не зможуть організувати ніякого єдиного фронту ані всередині країни, ані із зовнішніми союзниками.
Середній клас, основна опора незалежної нації, вже вичерпав свої нерви і гроші на добровольство і волонтерство. А без ресурсів який опір? Поки було самостійне селянство в Україні – доти тривала боротьба з комуняками, а як загнали селян в колхози, то і кінець спротиву настав. Зараз замість селян – всілякі самозайняті; Янукович їх недодушив, так Порошенко додушить. І стане з народу знову покірне стадо, яким було покоління наших батьків.
no subject
Date: 2017-09-29 05:41 pm (UTC)Такого и тут и в Хуйляндии навалом, потому и жизнь такая, как есть. Какая война, дебил? А ну правда, для дебилов и за войну сойдет...
no subject
Date: 2017-09-29 05:47 pm (UTC)no subject
Date: 2017-09-29 06:06 pm (UTC)no subject
Date: 2017-09-29 06:10 pm (UTC)no subject
Date: 2017-09-29 06:17 pm (UTC)