Кривавий Слоник

[sposterig]

Дві сербськоговорящії сім’ї
У Бо́сні, де встрічають нас собиття
Ведуть блять міжусобнії бої
Й не хочуть припинить кровопролиття
Накал абсурду лізе зі щілин
Вся ця хуйня триває довго слішком
Сидять в окопі на нічій землі
Поєхавший, Палковнік і Братішка.
Поєхавший, як завжди, вліз в гівно:
Лежить на міні і не може встати
Двом іншим єбанатам все одно -
Один в другого цілять з автомата
Кричать а потім плачуть потім п’ють
Пиздять про пиво дівок і державу
Вже думаєш що когось не уб’ють
Тим більше що Поєхавшого жалко
Вже реготать не можу хай їм грець
Це чорний гумор чорні анекдоти
І врешті сплеск емоцій смерть пиздець
В ефірі міжнародної спільноти.

*
У нас не так, і цьому кожен рад
У нас є сладкій хлєб і білі коні
І ми підем, звичайно, на парад
Лунатиме наш гімн – «Зелений Слоник».


Це я щойно повернувся зі спектаклю Ничия Земя, який мене приголомшив напругою акторської гри і сюжетом. Трійка акторів реально були схожі на персонажів того фільму, та й сеттінг.

Я знаю, що ми воюємо, бо не маємо вибору. Бо мусимо. Але знаю і те, що ми так само здичавіємо на наступні два покоління, як югослави, і що скористаються війною ті, хто здичавіють більше за інших.