![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
sposterigЗа останні два місяці я отримав три (!) сертифікати про закінчення курсів. Одні - онлайн в одному британському університетику, другі вечірні тут у місті, треті - інтенсив, на який у Софію їздив. Двоє з них напряму корисні для роботи, а треті - дуже віддалено, більше для душі. Крім цього, перелопатив купу професійних текстів і прослухав штук сім вебінарів. Коротше, прокачав знання. Щоправда, через це майже нічого іншого не встигав: вдень працював, ввечері вчив і домашні завдання робив.
В мене взагалі все якось організовується хвилями: захоплююсь чимось і занурююсь в цю справу аж до запаморочення, що тільки про це і думаю кілька місяців. Щодня займаюся цим і майже нічим іншим, спосіб життя і денний розпорядок під це підганяю. Набираю в цьому ділі розгону, досягаю якогось результату (або втоми :)), а тоді поступово виходжу, як з запою. Зазвичай встигаю вже і забути, що є якісь інші справи - благо професія у мене така, що дозволяє концентрувати час і сили на тому, на чому хочу. Потім озираюсь навколо - все таке дивне :). Найважчий час - похмілля, коли вийшов з одного захоплення і ще не занурився в інше.
За останні кілька років в мене були такі глибокі входження у фітнес і плавання, у самопсихотерапію, у любовні стосунки, у бойові мистецтва, у авто-подорожування, у дружбу і активне спілкування, у купівлю-продаж нерухомості, у спілкування з дітьми (своїми і не своїми), тепер от - у навчання. Треба б тепер знов зосередитись на фізкультурі, бо пузо наїв.
Обрати щось одне і в ньому рухатись хоча б кілька років було б, мабуть, ефективніше; але мені цього мало, мені увесь світ замалий :), я хочу якнайбільше всього встигнути розсмакувати. Ех, життя коротке :)
В мене взагалі все якось організовується хвилями: захоплююсь чимось і занурююсь в цю справу аж до запаморочення, що тільки про це і думаю кілька місяців. Щодня займаюся цим і майже нічим іншим, спосіб життя і денний розпорядок під це підганяю. Набираю в цьому ділі розгону, досягаю якогось результату (або втоми :)), а тоді поступово виходжу, як з запою. Зазвичай встигаю вже і забути, що є якісь інші справи - благо професія у мене така, що дозволяє концентрувати час і сили на тому, на чому хочу. Потім озираюсь навколо - все таке дивне :). Найважчий час - похмілля, коли вийшов з одного захоплення і ще не занурився в інше.
За останні кілька років в мене були такі глибокі входження у фітнес і плавання, у самопсихотерапію, у любовні стосунки, у бойові мистецтва, у авто-подорожування, у дружбу і активне спілкування, у купівлю-продаж нерухомості, у спілкування з дітьми (своїми і не своїми), тепер от - у навчання. Треба б тепер знов зосередитись на фізкультурі, бо пузо наїв.
Обрати щось одне і в ньому рухатись хоча б кілька років було б, мабуть, ефективніше; але мені цього мало, мені увесь світ замалий :), я хочу якнайбільше всього встигнути розсмакувати. Ех, життя коротке :)
