Берегтиму мозок
Dec. 19th, 2017 05:03 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
sposterigХто ж похвалить, як не сам себе. Після вчорашнього посту щось подумав, що вчитися – важко. Важко побудувати з себе пристойну людину. Життя на це треба витратити. Зусиль докласти, від багатьох простих радощів відмовитись, та ще й на ризик неприйняття наразитись – бо непристойних людей за визначенням більше, і нас вони ох не люблять.
Оце нещодавно поумнічав я в чужому блозі на політичну тему – і раптом набігло на мене два неадекватно агресивних погромника, і ні сіло ні впало давай мене клясти і погрожувати. Причому з’ясувалося, що вони мене вже давно і з ненавистю пильнують, тексти мої конспектують і, мабуть, вже у списки свої мене позаписали. А деанонімізувати людину сьогодні легко, тим більше в мікроскопічній україномовній блогосфері, в якій один я такий ліберал серед дрімучих націоналістів.
- Отакої, - подумав я ошелешено, - оце вчуся я вчуся, працюю-працюю – і над собою, і для людей – аж ось прибіжить отакий нумерований баран, і проломить мені голову кастетом, і що йому, барану, поясниш? Що мене десь тисяча людей в дев’яти країнах чекають для допомоги? Що саме такі нечисельні міжнародники, як я, зв’язують Україну з європейським світом? Що в мені три університетські курси, якими я щодня ділюся? І що я це роблю чотирма мовами, щоби людям зрозуміліше було? Так то ж людям, а не барану. Мене, на щастя, ті мавпи лише лайном закидали; але ж такий самий горлоріз і Сліпака застрілив, і Хармса такий самий комсомолець замордував. Вони однакові всі, рагулі-погромники, а ми, інтелектуали, співаки і оберіути – штучні. Тому слід берегти себе. На користь тим-таки баранам, до речі, хоч вони того не здатні зрозуміти.
І перестав я сперечатися. Подивився лише, з ким у цих невмєняш є спільні френди, і повідфренжував тих млявих тєрпіл. Вони все дружать з погромниками, все думають, що ті їх колись пожаліють. Нічому історія не вчить, то і я їм не вчитель. Якщо оці нумеровані барани, рудольфи-ґессики, людоїдики і вся їхня решта ницих ніцоїв хочуть занапастити і себе, і країну – то хєр їм суддя. А мені здоров’я дорожче, і сім'я, і моя справа дорожча.
У фейсбуці здоровіша атмосфера, буду більше там висіти, ніж тут. На новій роботі наполягли, щоб відкрив – і виявилося, що там цікаво і позитивно. Реальні українські люди пишуть про свої реальні справи, і таки непогані справи!
Оце нещодавно поумнічав я в чужому блозі на політичну тему – і раптом набігло на мене два неадекватно агресивних погромника, і ні сіло ні впало давай мене клясти і погрожувати. Причому з’ясувалося, що вони мене вже давно і з ненавистю пильнують, тексти мої конспектують і, мабуть, вже у списки свої мене позаписали. А деанонімізувати людину сьогодні легко, тим більше в мікроскопічній україномовній блогосфері, в якій один я такий ліберал серед дрімучих націоналістів.
- Отакої, - подумав я ошелешено, - оце вчуся я вчуся, працюю-працюю – і над собою, і для людей – аж ось прибіжить отакий нумерований баран, і проломить мені голову кастетом, і що йому, барану, поясниш? Що мене десь тисяча людей в дев’яти країнах чекають для допомоги? Що саме такі нечисельні міжнародники, як я, зв’язують Україну з європейським світом? Що в мені три університетські курси, якими я щодня ділюся? І що я це роблю чотирма мовами, щоби людям зрозуміліше було? Так то ж людям, а не барану. Мене, на щастя, ті мавпи лише лайном закидали; але ж такий самий горлоріз і Сліпака застрілив, і Хармса такий самий комсомолець замордував. Вони однакові всі, рагулі-погромники, а ми, інтелектуали, співаки і оберіути – штучні. Тому слід берегти себе. На користь тим-таки баранам, до речі, хоч вони того не здатні зрозуміти.
І перестав я сперечатися. Подивився лише, з ким у цих невмєняш є спільні френди, і повідфренжував тих млявих тєрпіл. Вони все дружать з погромниками, все думають, що ті їх колись пожаліють. Нічому історія не вчить, то і я їм не вчитель. Якщо оці нумеровані барани, рудольфи-ґессики, людоїдики і вся їхня решта ницих ніцоїв хочуть занапастити і себе, і країну – то хєр їм суддя. А мені здоров’я дорожче, і сім'я, і моя справа дорожча.
У фейсбуці здоровіша атмосфера, буду більше там висіти, ніж тут. На новій роботі наполягли, щоб відкрив – і виявилося, що там цікаво і позитивно. Реальні українські люди пишуть про свої реальні справи, і таки непогані справи!
no subject
Date: 2017-12-19 04:19 pm (UTC)no subject
Date: 2017-12-19 06:46 pm (UTC)но вы тут не для них же, а для себя и для других, которым вы нужны.
а разумная осторожность нигде не помешает..
no subject
Date: 2017-12-19 09:40 pm (UTC)Але
- неадеквати є скрізь, але у різних середовищах вони складають різну пропорцію. У великих спільнотах - англомовній чи російськомовній - є багато різного люду, і завжди можна найти собі однодумців. Україномовна ж блогосфера - середовище надто мале, і кілька неадекватів в ньому автоматично стають помітною, вагомою його часткою, суттєво впливаючи на всю цю невелику спільноту.
- це не було б для мене проблемою, якби крім лайливих неадекватів я отримував реакцію підтримки або аргументованої суперечки. Але, на жаль, я цього не отримую. Чи то я пишу нудно, а чи то навпаки надто дивно, а може - все ж таки справа у середовищі, яке мене не сприймає. І от і виходить, що хоча в цілому неадеквати складають невеликий відсоток україномовної блогоспільноти, але серед моїх респондентів вони, на горе мені, складають відсотків з дев'яносто.
- я недарма підкреслюю критерій україномовності. Боюся, що виглядатиму націоналістом-ксенофобом (яким є зовсім не є), але мене цікавить (цікавило) саме україномовне середовище, саме в ньому я хотів знайти коло спілкування. Іншомовні спільноти мені не так цікаві, там народу і без мене вистачає, і теми там не такі важливі. Я свідомо вирішив вкладати свої невеличкі "інтелектуальні інвестиції" саме в розвиток українського спілкування. Хотів, щоби в ньому був представлений нормальний для сучасного світу ліберальний раціонально-скептичний дискурс, як противага домінуючому тут ультраправому обскурантизму і пафосному містицизму. Потусувався я в ЖЖ, на форумі Укрправди і на Реддіті - але не знайшов однодумців, лише скрізь отримував погрози і бани за найменшу критику чи ліберальничання. Те саме і тут на дрімі.
Я-то розумію, що від мобілізованої на війну нації нічого іншого, крім чорний/білий-свій/чужий очікувати не доводиться, але, набога, як же ж це тупо.
no subject
Date: 2017-12-19 09:44 pm (UTC)no subject
Date: 2017-12-20 12:08 am (UTC)но если бросить и уйти- то не будет и вас, и вашего либерального вклада, что сделает ее еще хуже.
no subject
Date: 2018-11-30 05:21 pm (UTC)В європах з цим легше, кажуть.
Щодо фейксбуків - то це все гарно рівно до моменту, коли для того, щоб пост запостити, треба буде штамп на лоба отримати. Залізли всі в закриту мережу і радуються. По-моєму, ці люди - неадеквати.
Втім, реальність їм суддя. Та, що свято наближається.