В куті України

[sposterig]

Станиця Луганська справила на мене саме таке враження, яким є і її поточне географічно-політичне становище: глухий кут. Вона затиснута між Росією і окупованою Росією територією, сюди складно доїхати через вбиті і криві дороги, тут нема роботи, нерозвинутий сервіс, млява місцева влада, досі стоять покоцані обстрілами хати. По дорозі блокпости - якісь такі ж, як були у 2015-му, на барлоги схожі. Єдиний на область перехід на окуповану територію виглядає принизливо для людської гідності. Я бачив лише вхід на нього з нашого боку, але мені вже стало жаль людей в цьому циганському таборі під конвоєм. А кажуть, сам перехід ще гидотніший.

У нас іде боротьба соціальних моделей, ми маємо показати, що Україна - країна для людей, для активності, комфорту, усвідомленості, підприємливості. Тим більше у такому місці, яке на вістрі війни, на розі. Але воно у куті.

Єдине добре, що на окупованій території, кажуть місцеві люди, взагалі капець.

Comments

[sposterig]

Так, дороги обов'язково, а ще там потрібний Єдиний центр адмінпослуг, і кілька банкоматів, і дешева їдальня, і чиста дешева ночліжка, і захищений від вітру павільйон біля переходу. Тоді всі ті тисячі луганчан, що приходять в Станицю по бюрократичних і фінансових справах (і часто застрягають на ніч), автоматично стануть нашими "агентами впливу" на окупованій території, кажучи всім, що Україна дбає про людей.
Але поки що зовсім не дбає.