Оаза

[sposterig]

Це не ріка, це канал Шават в місті Ургенч. Він прокопаний від Амудар'ї, як і багато інших поруч, щоб оживити пустелю. Вона починається неподалік і різко, без попередження, і виглядає страшнувато, я проїхав через неї з Нукуса. Річка і канали створили тут пишний зелений острів серед безкраїх чорних пустель, він називається Хоразм (Хорезм), і колись був окремою країною. Але і зараз виособлюється: навіть я чую відмінність акценту, а люди ніби всі знають один одного, як на острові. Ургенч - це красиве культурне місто, і мені тут цікаво.

Але сумно. Я відчуваю себе самотнім, як, мабуть, кожен подорожуючий. Тим більше чужак у тісній спорідненій громаді. Мені тут дуже сподобалася одна жінка, і я несподівано знову відчув, як ото витікає з мене кров, і мені паморочиться і тошнить, і обволікує приємне розслаблення - і раптом здригають мене судоми ярості і ревнощів, щоби спохопитись і вирватись з гіпнозу, але ні, але марно. Кохання - це такий самий хижий звір, як і тигр, що стрибає з темряви і рве тебе на шмаття - різниця лише, що нападає він зсередини.
Благо, що великий (більший, ніж хотілося б) досвід нещасливих закоханостей навчив мене в такі моменти дихати і думати, і так стрес протікає мене наскрізь, і не застрягає в мені вузлом. Минеться.
Я не фліртував навіть, я жонатий, та і чого б я псував молодиці нерви, я людина порядна. Просто відчув тісняву своєї природи, що куди не їдь і ким не ставай, але нікуди не вилізти з пастки тіла, яке хоче, щоб його любили.

Comments

[chuka_lis]

марево...