покора злочинам
Nov. 14th, 2018 09:58 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
sposterig В Мистецькому Арсеналі була лекція німецьких істориків про те, як там меморіалізують жертв і злочинців тоталітарних режимів і як осмислюють і розуміють те, що тоді відбулося. Двоє говорили про нацизм, один про комунізм.
Я при цьому про всяке думав.
- Більшість людей більшість часу діє не самостійно, а відповідно до системи, перетворюючись на злочинця, чи героя, чи жертву не за власним рішенням, а тому що в таку ситуацію потрапляє. Ті, хто тисячами вбивали людей в нацистських чи більшовицьких катівнях, вважали себе сумлінними законослухняними людьми, «просто час зараз такий». І я, може, став би таким. Я в інтернатах часто бачив, як добра людина звіріє, коли стає педагогом у звірячій структурі. Тому я пильно обдивляюсь навколишні системи, аби не втрапити, бо пересилити їх не зможу.
(це поштівка, що зображує початок будівництва концтабору Флоссенбюрг)
- Сили і свідомості на самостійний чин в нас замало, а життя коротке, не встигаємо помудрішати. Ну, хтось вчиняє, але надто зрідка – один з народу одного разу за життя, та й то якщо пощастить. Наприклад, якщо трапляється революція, то млявій масі випадає шанс напівпрокинутися із напівсну і ворухнути пальцем, а як пальців мільйон, то і зміна системи – ненадовго – стає можливою. Правда, ще потрібний хтось не напівсонний, а реально здатний висунути програму дій і швидко щось змінити, бо і його бадьорість швидкоминуща, і невдовзі він вгрузне в систему – чи стару, чи нову, яку збудує. Якщо збудує, з допомогою народу. У нас так не вийшло, народ пручнувся двічі, але не знайшлося ні людини, ні партії, яка захотіла б змінити систему, і ми тонемо в старій.
- Розказали історію про цього хлопця: він був польським військовополоненим і жив на фермі як остарбайтер. І полюбив німецьку дівчину, і відповідно до расових законів його за це повісили. Показували фотографії публічної страти: натовп, офіцери, фотографи. А шоб не трахав нашу дівку, бо ми самі її трахатимемо. От і вся основа того расизму, що арійського, що слов’янського, що неандертальського.
прізвище його було Майка
- Німці – по-різному, але – засудили нацизм і комунізм, а ще важливіше, що і конкретних нацистів і конкретних комуністів. Покарали більшість з них не суворо, але сам факт засудження важливий: суд назвав злочин злочином, злочинця злочинцем, і покарав. Це важлива операція над хворим тілом – розріз, вичавлення гною, ампутація. А у нас ідеологію засудили, а людей, які її втілювали через злочини – ні, не засудили. Вони залишилися при владі чи при статусі, а значить, отруйний гнойовик лишився всередині тіла. Якась мара безтілесна під назвою «комунізм» чи «московщина» нівечила народ, і ми цю мару засуджуємо, а-та-та! Але всіх тих конкретних людей поруч із нами, які розстрілювали, депортували і саджали невинних – не засудили. І ті обивателі, хто цим користувався, хто доносив, хто грабував майно депортованих, хто цькував – співучасники теж вийшли сухими з води. А значить, можна. Тому і рецидив так легко трапився: ті, хто розстрілювали Небесну сотню, бачили приклад своїх дідів, що так само розстрілювали сусідів - і лишилися непокараними. Свавілля розбещує, і наші владці розбещені аж з радянського часу. Тому розстріли траплятимуться знову.
- Ще лектори поставили питання про пам’ятники злочинцям – мовляв, що робити з пам’ятниками прикордонникам берлінського муру, які стріляли у втікачів? Вони же – прикордонники – просто сумлінно служили законам своєї держави, їх призвали у армію, не питаючи, примусили, а хтось із них і загинув під час служби. Я спершу вирішив, що питання дурне і для нас неактуальне – треба такі пам’ятники зносити та і все, бо та держава була антилюдська. А потім подумав, що то мої емоції, а прагматика вимагає якогось компромісу. Бо в цілому майже всі чоловіки від мого покоління і старше так чи інакше послужили в радянській армії, і хтось із них мусив і злочини вчиняти, і як до них ставитись? Зараз суспільство і держава прийняли позицію «не ставитись ніяк», робити вигляд, що такої проблеми – служба злочинній системі, виконання злочинних наказів – взагалі не існує. Але така сліпота вдарила по нас у 2014-му році, коли – я повторююсь – українські міліціонери (і в Києві, і в Донбасі) стріляли в українських громадян, сумлінно виконуючи накази начальників. Бо ніхто за чверть сторіччя не поставив того питання – «що робити зі злочинними наказами злочинної влади».
***
а в залах була виставка пам'яті Леся Курбаса, і була вона дуже цікава. І теж багато чого можна подумати про його творчість і стосунки із тиранією, але то окрема тяжка тема.
Я при цьому про всяке думав.
- Більшість людей більшість часу діє не самостійно, а відповідно до системи, перетворюючись на злочинця, чи героя, чи жертву не за власним рішенням, а тому що в таку ситуацію потрапляє. Ті, хто тисячами вбивали людей в нацистських чи більшовицьких катівнях, вважали себе сумлінними законослухняними людьми, «просто час зараз такий». І я, може, став би таким. Я в інтернатах часто бачив, як добра людина звіріє, коли стає педагогом у звірячій структурі. Тому я пильно обдивляюсь навколишні системи, аби не втрапити, бо пересилити їх не зможу.
(це поштівка, що зображує початок будівництва концтабору Флоссенбюрг) - Сили і свідомості на самостійний чин в нас замало, а життя коротке, не встигаємо помудрішати. Ну, хтось вчиняє, але надто зрідка – один з народу одного разу за життя, та й то якщо пощастить. Наприклад, якщо трапляється революція, то млявій масі випадає шанс напівпрокинутися із напівсну і ворухнути пальцем, а як пальців мільйон, то і зміна системи – ненадовго – стає можливою. Правда, ще потрібний хтось не напівсонний, а реально здатний висунути програму дій і швидко щось змінити, бо і його бадьорість швидкоминуща, і невдовзі він вгрузне в систему – чи стару, чи нову, яку збудує. Якщо збудує, з допомогою народу. У нас так не вийшло, народ пручнувся двічі, але не знайшлося ні людини, ні партії, яка захотіла б змінити систему, і ми тонемо в старій.
- Розказали історію про цього хлопця: він був польським військовополоненим і жив на фермі як остарбайтер. І полюбив німецьку дівчину, і відповідно до расових законів його за це повісили. Показували фотографії публічної страти: натовп, офіцери, фотографи. А шоб не трахав нашу дівку, бо ми самі її трахатимемо. От і вся основа того расизму, що арійського, що слов’янського, що неандертальського.
прізвище його було Майка- Німці – по-різному, але – засудили нацизм і комунізм, а ще важливіше, що і конкретних нацистів і конкретних комуністів. Покарали більшість з них не суворо, але сам факт засудження важливий: суд назвав злочин злочином, злочинця злочинцем, і покарав. Це важлива операція над хворим тілом – розріз, вичавлення гною, ампутація. А у нас ідеологію засудили, а людей, які її втілювали через злочини – ні, не засудили. Вони залишилися при владі чи при статусі, а значить, отруйний гнойовик лишився всередині тіла. Якась мара безтілесна під назвою «комунізм» чи «московщина» нівечила народ, і ми цю мару засуджуємо, а-та-та! Але всіх тих конкретних людей поруч із нами, які розстрілювали, депортували і саджали невинних – не засудили. І ті обивателі, хто цим користувався, хто доносив, хто грабував майно депортованих, хто цькував – співучасники теж вийшли сухими з води. А значить, можна. Тому і рецидив так легко трапився: ті, хто розстрілювали Небесну сотню, бачили приклад своїх дідів, що так само розстрілювали сусідів - і лишилися непокараними. Свавілля розбещує, і наші владці розбещені аж з радянського часу. Тому розстріли траплятимуться знову.
- Ще лектори поставили питання про пам’ятники злочинцям – мовляв, що робити з пам’ятниками прикордонникам берлінського муру, які стріляли у втікачів? Вони же – прикордонники – просто сумлінно служили законам своєї держави, їх призвали у армію, не питаючи, примусили, а хтось із них і загинув під час служби. Я спершу вирішив, що питання дурне і для нас неактуальне – треба такі пам’ятники зносити та і все, бо та держава була антилюдська. А потім подумав, що то мої емоції, а прагматика вимагає якогось компромісу. Бо в цілому майже всі чоловіки від мого покоління і старше так чи інакше послужили в радянській армії, і хтось із них мусив і злочини вчиняти, і як до них ставитись? Зараз суспільство і держава прийняли позицію «не ставитись ніяк», робити вигляд, що такої проблеми – служба злочинній системі, виконання злочинних наказів – взагалі не існує. Але така сліпота вдарила по нас у 2014-му році, коли – я повторююсь – українські міліціонери (і в Києві, і в Донбасі) стріляли в українських громадян, сумлінно виконуючи накази начальників. Бо ніхто за чверть сторіччя не поставив того питання – «що робити зі злочинними наказами злочинної влади».
***
а в залах була виставка пам'яті Леся Курбаса, і була вона дуже цікава. І теж багато чого можна подумати про його творчість і стосунки із тиранією, але то окрема тяжка тема.
no subject
Date: 2018-12-23 12:12 pm (UTC)Да, этот комплекс является инструментом концептуального управления, злокачественного манипулирования ключевым государством Западной Европы и Евросоюза в целом
no subject
Date: 2018-12-24 12:29 pm (UTC)І ніякого "злоякісного маніпулювання" тут нема, навпаки, комплекс провини є хірургічним засобом видалення злоякісної пухлини. Якби Німеччина зберегла симпатії до нацизму, вона ніколи не стала б ключовою державою Євросоюзу, бо будь-який тоталітаризм - це зубожіння і совок. Німеччина від цього одужала і тому розбагатіла, а ми - ні.
no subject
Date: 2018-12-25 11:59 am (UTC)В Японії США не проводили нічого, подібного до денацифікації, хоча злочини японських фашистів не тільки не поступаються німецьким, а й, можливо, перевищують.
В НДР також акценти були розставлені суттєво інакше, аніж у ФРН.
В Угорщині та Румунії взагалі нічого подібного на викоринення широко поширених фашистських сантиментів не відбулося.
В радянських прибалтійських республіках про масову участь автохтонів в Холокості взагалі не можна було згадувати.
Жоден комплекс, тим більше такий токсичний, як комплекс провини, не може видігравати роль хірургічного інструменту.
Ви, здається, плутаєте відчуття відповідальності та спадкоємності із відчуттям провини. Це різні речі.
На українців так само намагаються повісити комплекс провини за погроми, за злочини ОУН, за радянщину і т.і.
no subject
Date: 2018-12-26 05:02 pm (UTC)