РФ і Іран: егалітаризм vs санкції
Dec. 17th, 2014 10:45 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
sposterigВідразу декілька популярних дописувачів соцмереж дорікають або дражнять Росію Іраном: мовляв, Захід душив Іран санкціями тридцять п’ять років, а він собі потужно розвивається, а ось РФ посипалася за півроку. Я вважаю, що таке порівняння недоречне і помилкове, і ця помилка є потенційно небезпечною і для нас.
Іран 1979-2014 слід порівнювати не з сучасною Росією. Історично, цивілізаційно Іран відповідає Росії/СРСРу передвоєнної доби. Обидві країни пережили подібний соціально-революційний процес: руйнування патріархального кастового устрою і різка модернізація, яку рухала емансіпація і урівняння мас і координувала тоталітарна диктатура. І там, і тут люди ішли на жертви, погоджувалися терпіти війну, санкції і тоталітарний терор – заради чого? Заради обіцянки соціальної рівності. Це дає потужну мотивацію до боротьби і терпіння. Додає мотивації і очевидний матеріально-технічний прогрес - від початкового дуже низького солом’яно-глиняного рівня до індустрії, яка хоч і не дотягує до передових західних зразків, але все ж таки створює реальний фізичний продукт (в першу чергу зброю) і дає кваліфіковані робочі місця. За це і сам себе поважаєш, і перед сусідами пишаєшся (те, що такий устрій є тоталітарним для своїх і завойовницьким для чужих, для рядового учасника процесу, як правило, залишається непоміченим). Тож саме через це – рівність і індустріалізація – люди терпіли санкції і війну.
А що зараз обіцяє Росія своїм громадянам? Ані першого, ані другого. Власне, Іран теж цього вже не дає, і тому там два роки тому і трапився власний невдалий Майдан; але в них початковий егалітарний імпульс ще лишається потужним: Ахмадінеджад після президентського посту їздить в трамваї. А в Росії і того нема. А за злодіїв-крадіїв люди ані воювати не схочуть, ані санкції терпіти, вони не довіряють власній воровській державі.
Тому і нам нема чого радіти. Злорадіємо РФійській кризі, а ми самі хіба кращі? Україна – така сама воровська держава. Майдан був саме порухом до рівності і технічного прогресу, і саме цей порух дав суспільству втриматися підчас агресії. Але вже видно, що порух гасне, і державу змінити не вдалося. тому варто лише нашій державі отримати ще якогось міцного стусана, і ми посиплемося так само, як і РФ. Адже люди готові терпіти заради рівності і прогресу, а Україна не дає своїм громадянам ані першого, ані другого.
Іран 1979-2014 слід порівнювати не з сучасною Росією. Історично, цивілізаційно Іран відповідає Росії/СРСРу передвоєнної доби. Обидві країни пережили подібний соціально-революційний процес: руйнування патріархального кастового устрою і різка модернізація, яку рухала емансіпація і урівняння мас і координувала тоталітарна диктатура. І там, і тут люди ішли на жертви, погоджувалися терпіти війну, санкції і тоталітарний терор – заради чого? Заради обіцянки соціальної рівності. Це дає потужну мотивацію до боротьби і терпіння. Додає мотивації і очевидний матеріально-технічний прогрес - від початкового дуже низького солом’яно-глиняного рівня до індустрії, яка хоч і не дотягує до передових західних зразків, але все ж таки створює реальний фізичний продукт (в першу чергу зброю) і дає кваліфіковані робочі місця. За це і сам себе поважаєш, і перед сусідами пишаєшся (те, що такий устрій є тоталітарним для своїх і завойовницьким для чужих, для рядового учасника процесу, як правило, залишається непоміченим). Тож саме через це – рівність і індустріалізація – люди терпіли санкції і війну.
А що зараз обіцяє Росія своїм громадянам? Ані першого, ані другого. Власне, Іран теж цього вже не дає, і тому там два роки тому і трапився власний невдалий Майдан; але в них початковий егалітарний імпульс ще лишається потужним: Ахмадінеджад після президентського посту їздить в трамваї. А в Росії і того нема. А за злодіїв-крадіїв люди ані воювати не схочуть, ані санкції терпіти, вони не довіряють власній воровській державі.
Тому і нам нема чого радіти. Злорадіємо РФійській кризі, а ми самі хіба кращі? Україна – така сама воровська держава. Майдан був саме порухом до рівності і технічного прогресу, і саме цей порух дав суспільству втриматися підчас агресії. Але вже видно, що порух гасне, і державу змінити не вдалося. тому варто лише нашій державі отримати ще якогось міцного стусана, і ми посиплемося так само, як і РФ. Адже люди готові терпіти заради рівності і прогресу, а Україна не дає своїм громадянам ані першого, ані другого.
