[personal profile] sposterig
майже два роки минуло з останнього допису, багато чого відбулося у мене.
***
Майже весь чотирнадцятий рік я сидів на Балканах, але зосередитися на роботі не міг і весь час слідкував за нашими подіями. Зрештою, розірвав контракт і в січні 2015-го повернувся додому, знайшовши гуманітарну роботу у нашому Донбасі - допомагати відбудовувати зруйноване. Боявся їхати, бо саме йшла оборона Дебальцева. Пройшов курс тактичної медицини і скупився якоїсь снаряги на випадок мобілізації, але відчував себе зовсім не готовим потрапити на фронт. Ще і здоров'я сильно підвело мене, хребет став мене мучити. Але і залишатися за кордоном не міг. Повернувся і поїхав на Донбас. Тепер думаю, що дурнем наївним був.

Коли їхав, думав, що нарешті щось змінюється у нас: війна, патріотизм, якісь військово-цивільні адміністрації, волонтери пішли у владу; ну, думаю, може, корупційно-бюрократичних павуків розженуть? Я їх важко переношу; у 2007-му я з країни поїхав на вісім років, бо в януковичевій системі задихався. А тут саме нагода повернутися і попрацювати для свого суспільства, хіба ні? Ні.

***
Весь п'ятнадцатий рік їздив вздовж лінії від Новоайдару до Маріуполя, надивився і на військових, і на цивільних, і на біженців, і на волонтерів, і на ватників, і на націоналістів, і на чиновників. В основному на чиновників, бо вони як були, так і залишилися головними суспільними фігурами, а решта всі, і я разом з усіма - то піна морська, яка об чиновництво розбилася, як об скелю. Не побачив я суттєвих змін у державі. Альтернатива залишилася така сама, яка була вісім років тому:

- закатати рукави і робити низову роботу, яка потрібна людям - але є ризикованою і малооплачуваною (в армію піти чи у волонтери). Я не можу. І здоров'я мене стало підводить, і до комфортного життя звик, і сім'ю мав забезпечити. А ще - пару разів отримав від нашого народу добрячих моральних стусанів за нєвосторжєнний образ мислі по відношенню до Порошенка і Бандери. Ач, кажуть, лібералисько знайшовся, а на підвал не хочеш? Ні, не хочу, вибачте.

- стати чиновником (колись ним був) і робити щось корисне зсередини системи. Але, по-перше, не дуже-то мене туди і кликали, навіть із знайомих. А по-друге, подивився я на грузинських і волонтерських варягів, які теж прийшли у владу нібито для позитивних змін, і що? Пережувала вона усіх.

Тобто не знайшов я собі місця у вирі боротьби. Одні на ній гроші роблять, інші кар'єри, треті просто торчать на ненависті і нею живляться. А я лінивий і добрий, мені на цю каруселю не заскочити ніяк.

***
Шістнадцятий рік відпрацював в основному в Дніпропетровській області на спокійній безвідповідальній роботі. Їздив по великих хаотичних індустріальних містах з цинічним працьовитим людом. Мені сподобалося.

***
Особисте життя у мене розвалилося за цей час. У жінки розвинулися дивні часті припадки ярості щодо мене: гнів, агресія, ревнощі, жалість до самої себе, погрози самогубства, звинувачування мене у всіх гріхах. Ходили ми до трьох психологів, пила вона і нейролептики прописані, але краще не стало. Півтора роки мучилися, але розсталися, і вона не дає бачитися із малим. І не відпускає толком - дзвонить і пише із прокльонами і звинуваченнями. Сумую за малим. Та і за нею теж - тою, якою була раніше.

***
На зароблені за кордоном гроші купив нову квартиру із видом на воду. Переїхали, думав, жінка зрадіє - ні, не допомогло. Ну, а мені подобається. Снідаю на балконі, дивлюся на качечок. Часто хожу у театри і на виставки, щотижня. Трошки волонтерю, але не для фронту, а для сиріт. Плаваю часто - як було тепло, то у Дніпрі, а тепер у басейні. Живу для себе, у внутрішній еміграції.

Date: 2016-12-30 05:54 pm (UTC)
vladmradio: (Default)
From: [personal profile] vladmradio
Про готовність і перехід у внутрішню еміграцію вже не вперше чую від френдів.
Ох і прикрий маяк.

Profile

sposterig

October 2017

S M T W T F S
1234567
891011 121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 23rd, 2017 05:03 pm
Powered by Dreamwidth Studios